Співавторство має сьогодні попит серед вчених нашої країни. До нього вдаються не тільки аспіранти, які тільки починають свій шлях у науці і поки що не мають потрібних навичок для підготовки якісних матеріалів, що становлять інтерес з точки зору науки і практики, а й доктора наук. Це зумовлено тим, що співавторство – це аж ніяк не ганебно, і не символізує нездатність людини підготувати матеріал самостійно, а навпаки – те, що свідчить про хорошу репутацію людини в науці, і має ще величезну кількість плюсів.
Щоправда, серед деяких учених (переважно тих, хто пов’язаний з наукою понад 10 років) досі існує думка про те, що публікації мають бути одноосібними і лише в такому разі можна говорити про повноцінну участь вчених у них. Така думка помилкова і вже застаріла. Раніше справді були рекомендації ВАК із цього приводу. Сьогодні ж чим більше у людини публікацій з іншими авторами, тим краще. Особливу цінність становлять роботи, написані авторами з різних країн.
Наука покликана допомагати вирішувати існуючі проблеми на практиці, а також досягати одностайності з найважливіших теоретичних питань. Якщо над обраною проблематикою працюватиме кілька людей, це дозволить більш глибоко вивчити тему і найповніше висвітлити різні погляди на той чи інший рахунок. Стаття, підготовлена кількома людьми представлятиме реальний інтерес для науки і не буде лише інструментом для досягнення кількісних публікаційних показників автора.
Поділ роботи у рамках спільного проекту дозволяє заощадити чимало часу. При грамотному підході спільні зусилля авторів у найкоротший термін дадуть необхідний результат. Тут слід зазначити, що співавторство може бути неподільним і роздільним. Якому з варіантів віддати перевагу, сказати досить складно.
Різниця між ними полягає ось у чому: при роздільному співавторстві участь кожного автора чітко окреслена, а при неподільному – робота є колективною науковою працею (у рамках такої роботи все будується більше на довірі та хороших особистих відносинах – хтось швидше список літератури оформить, хтось вміє швидко знаходити потрібні джерела, а чиїсь формулювання є справжнім витвором мистецтва). Тут правда слід розуміти, якщо у роботі буде виявлено плагіат, то першому випадку відповідатиме конкретна людина, який займався підготовкою певного “шматка”, тоді як у другому застосовуватиметься колективна відповідальність.
Говорячи про співавторство при підготовці матеріалів для журналів, що індексуються наукометричними базами Scopus і Web of Science, тут важко не відзначити і фінансовий аспект. Щоб мати можливість похвалитися наявністю статті такого рівня у списку своїх публікацій, доведеться витратити не місяць і не два на підготовку тексту роботи, а потім ще й заплатити близько 900-1000 доларів за її розміщення. Якщо ж працювати разом з іншими вченими, то за кілька місяців можна підготувати хорошу роботу і при цьому ще й заощадити. Тут правда занадто “намагатися” не треба в пошуку співавторів. Оптимальним є підготовка статті 2-3 авторами, допускається подання робіт у співавторстві до 5 осіб. Якщо стаття для журналу буде написана більш ніж 5 людьми, тоді можуть виникнути питання щодо компетентності складу.
Публікаційний внесок може відрізнятись залежно від журналу, періодичності його виходу, спеціальності тощо. У деяких журналах він сягає 4000 доларів.
Якби все було легко і просто, то, напевно, питання співавторства не так багато обговорювалося б у наукових колах і не було таким актуальним. Щоб підготувати наукову працю спільно з іншою людиною, доведеться чимало постаратися. Те, що роботу треба буде писати і вона нікуди не дінеться – це зрозуміло, але ж не можна ще й забувати про таку річ, як пошук вченого для спільної роботи. Він може бути здійснений:
Який з варіантів краще? Питання досить складне. У першому випадку необхідно моніторити різні журнали та шукати людей, які мають схожі погляди на те чи інше наукове питання. Журналів сьогодні існує безліч і відстежити все просто не вийде, і на це піде багато часу. Лише журналів категорії “Б” існує близько кількох тисяч в Україні, а що вже казати про закордонні видання у такому разі. У другому ж, треба не помилитися у виборі та делегувати це завдання дійсно сумлінній особі чи компанії. Цей варіант розглянемо докладніше.
Сьогодні на ринку послуг можна знайти чимало пропозицій щодо співавторства у Скопусі та WOS. Проте варто скептично розглядати людей, які:
Якщо питання співавторства цікаве для вас, але розбиратися у всіх тонкощах та нюансах немає бажання чи часу, і шукати людей для спільних проектів не виходить самостійно, залишайте заявку нам. Ми з радістю допоможемо вам у цій нелегкій справі. У нас можна реалізувати це бажання та замовити статтю Scopus під ключ. «Дегрі Сервіс» робить все для того, щоб наші клієнти могли досягати поставлених перед собою цілей і просуватися кар’єрними сходами без перешкод. Наші автори знають вимоги до статей такого рівня і тому обов’язково зроблять все без зволікань і на найвищому рівні. А ще, ми маємо найприємніші ціни на ринку інформаційних послуг. Залишайте заявку та переконайтеся в цьому!
Хто визнається співавтором наукової роботи?
Скільки співавторів допускається у статті для Скопуса?