Самоцитування – корисний, затребуваний та водночас проблемний інструмент авторів, які готують наукові дослідження. Його помірне використання приносить користь, а зловживання тягне за собою порушення наукової етики і звинувачення в плагіаті, у тому числі самоплагіаті. Де “золота середина”? Спробуймо розібратися.
Цитування є відображенням аналізу досвіду інших досліджень вчених і результати переробки цього досвіду. Вказівка точних бібліографічних даних є запорукою захисту від плагіату. Використання тексту з першоджерела є обов’язковими.
Крім запозичення матеріалу інших дослідників, автор може застосовувати самоцитування. У такому форматі можна повторювати фрагменти власних публікацій. Вони використовуються як доповнення чи навпаки, звуження дослідження, його логічне продовження.
У цитування та самоцитування загальні функції – відсилати до інших публікацій як корисного, важливого, цікавого, доречного джерела. Відмінності все-таки є:
Кожне цитування та самоцитування має бути правильно оформлене відповідно до стандартів. Якщо є згадка про іншу роботу чи автора в тексті, навіть самого себе, у бібліографічному списку такий пункт має бути відображений. І навпаки, у списку літератури не повинно бути жодного пункту, про який не згадується у тексті.
Обсяг цитування та самоцитування у тексті наукової роботи не може перевищувати 25%.
Використання своїх робіт у поточному дослідженні не забороняється. Це право, але не обов’язок. Головна проблема самоцитування – надмірне захоплення цим процесом. Ідеї та висновки ранніх публікацій можуть бути до речі, але все добре в міру.
Самоцитування – етична проблема, з якою активно бореться вся наукова спільнота. Цей процес породжує проблему самоплагіату. Цей термін означає, що автор спеціально повторно використовує власні публіковані статті або їх частини. Такі дії порушують наукову етику.
Самоплагіатом є надмірне запозичення фрагментів власних статей, тобто їхнє перенесення з однієї публікації в іншу. Це прямий прояв порушення академічної етики. Таким чином, основною проблемою є невміння бачити золоту середину, балансувати на межі доречності.
Поширене переконання, і воно є обґрунтованим, що в основі самоплагіату лежить матеріальна складова. Індекс цитованості підвищує авторитет автора та враховується у складанні рейтингу. Одна з проблем самоцитування – марність науки.
Недобросовісні самоцитування бувають трьох видів: парафраз – перероблені матеріали без новизни; надмірне використання джерел; постійне копіювання тексту.
Наукова діяльність дослідника часто є ланцюжком взаємозалежних тем і концепцій. Наступна робота може стати логічним продовженням та розвитком попередніх напрацювань. Тому самоцитування з цією метою використовується для затвердження та просування власної позиції.
Ще одна причина – підвищення індексу цитування. Посилання на роботи автора враховуються індексом Хірша та багатьма іншими показниками. Це авторська хитрість, щоб поліпшити власні показники та авторитетність, підвищити інтерес до своїх робіт та наукових ідей.
Важливо відзначити таку причину як дефіцит джерел на тему, недолік контенту. Це може бути об’єктивно обумовлено, оскільки ряд тем мало вивчений, або вимагають концептуального нового підходу. Тому посилання на власні публікації на тему можуть бути вимушеним заходом.
Наукова робота має на увазі об’єктивний, всебічний підхід до оцінки та аналізу проблематики, що розкривається у роботі. Тому про доречність та виправданість самоцитування можна говорити, якщо:
У цих та інших випадках можна стверджувати про доречність. Спрацьовує принцип особистісних обмежень та поміркованості.
Самоцитування породжує ефект так званого інформаційного шуму. Це є прямою причиною погіршення якості бібліографічного пошуку.
Підготовка до захисту дисертації розкриває проблему самоцитування максимально гостро. Враховуючи, що обов’язковою умовою допуску до захисту є наявність публікацій, у тому числі в авторитетних міжнародних виданнях, самоцитування у вигляді відсилання та згадування власних публікацій у дисертації.
Наукове середовище не сприймає зловживання цитуванням, і це розцінюється як мінус претенденту. Для кожної дисертації обов’язковою є перевірка на Антиплагіат. Самоцитування теж призводить до зниження унікальності, адже наводяться посилання на джерела, які вже опубліковані і, отже, тягнуть за собою не унікальність.
Щоб уникнути проблем із самоцитуванням, важливо зробити акцент на перевагах:
Неправильно повністю викреслювати минулі напрацювання, але й зловживати досвідом та готовими матеріалами не варто. Самоцитування може розцінюватися як легкий шлях підвищити обсяг, спростити завдання написання дисертації та паралельно підвищити рівень цитованості.
Компанія «Дегрі-Сервіс» пропонує послугу написання кандидатської або докторської дисертації «під ключ», допомогу в оформленні наукового дослідження, аналіз роботи на відповідність вимогам та стандартам. Досвід та професіоналізм наших авторів доведений справами та відмінними результатами.
(8 оценок, среднее: 2,88 из 5)
Завантаження...
