Співавторство – цікавий, корисний, грамотний формат співпраці вчених. Популярність такої взаємодії зростає, а переваг багато. Тим не менш, є підводні камені, які не можна ігнорувати. Про поняття, значення співавторства і пошуку благонадійних партнерів поговоримо в цій статті.
У науковій практиці поширене співавторство в рамках підготовки та публікації наукових матеріалів. Такий досвід продемонстрував свою практичність, вигоду і корисність при грамотному підході. Вдалі колаборації сприяють підвищенню цитованості і несуть користь кожній стороні.
У широкому сенсі під співавторством маються на увазі встановлення правовідносин з питань підготовки двома і більше авторами спільних наукових досліджень (найчастіше це наукові статті). Юридичною підставою такої «наукової угоди» є договір з конкретизацією всіх суттєвих питань участі вчених. Форма угоди може бути будь-якою, в рамках закону.
У вузькому розумінні співавторство має на увазі участь більш ніж одного учасника в роботі над матеріалом статті. В основу беруться не тільки правові, а й етичні аспекти, і принцип академічної доброчесності. Така собі взаємодія для досягнення загального результату, який поодинці досягти набагато довше, складніше або зовсім неможливо.
Теоретично обмежень по кількості співавторів немає. Однак в анотації та ідентифікуючих даних не прийнято вказувати більше п’яти авторів. Черговість прізвищ в більшості випадків зумовлена внеском і значимістю вченого, а не алфавітним порядком.
Такий формат донедавна зустрічався рідко і викликав сумніви. Раніше функціонуюча Вища атестаційна комісія настійно рекомендувала абсолютне одноосібне авторство наукових робіт, які підтверджували обговорення дисертаційних результатів.
В подальшому така рекомендація сприймалася як єдино можлива і оптимальна практика. Така «звичка» закріпилася на довгий час. Зворотна картина вимальовувалася з великими дослідницькими проектами і колективними монографіями. Для авторів вважалося високою честю взяти участь в такому форматі. В цьому ракурсі співпраця всіляко заохочувалося і високо оцінювалося.
Не можна ігнорувати той факт, що буквально 10-15 років тому в розпорядженні вчених не було Інтернету з усіма випливаючими наслідками і можливостями, які сьогодні широко використовуються. Співпраця з колегами технічно ускладнювалася відсутністю мобільного зв’язку. А, як ми розуміємо, з іноземними вченими листами сильно часто вже не поспілкуєшся.
Таким чином, перешкоди співавторства були ще й об’єктивними, технічними. Знову-таки, на перше місце виходило питання часу на підготовку. Глобалізація і діджіталізація всіляко сприяє взаємодії вчених на міжнародному рівні. Тому такий формат в міжнародних журналах, включаючи авторитетні майданчики світового рівня, всебічно вітається і повністю відповідає духу часу.
Найавторитетніші наукометричні бази – Scopus і Wos – позитивно ставляться до співавторства публікацій. Це коротка, але максимально точна відповідь. Більшість рецензованих журналів не обходиться без розміщення матеріалу одночасного авторства кількох людей.
Особливо заохочуються спільні роботи представників різних країн, що сприяє зміцненню, розвитку і посиленню науки, підтверджує міжнародну спрямованість і затребуваність видання, підвищує популярність і сприяє тиражуванню.
Однак Wos і Scopus дотримуються чітких принципів доречності. Не заохочується співавторство в складі більше 5 осіб, а оптимальною цифрою вважається 2-3 автори. На перше місце виходить неухильне дотримання авторських прав і публікаційної етики. Співавторство не повинно шкодити репутації журналу.
Аналіз матеріалу рецензованих журналів Wos і Scopus показує, що на кожні 10 опублікованих робіт 8 написано в форматі співавторства.
Перший і найголовніший аргумент на користь декількох авторів однієї і тієї ж наукової роботи - підвищення якості матеріалу. Об'єднуючи зусилля, вчені розширюють можливості і горизонти, максимально об'єктивно і всебічно досліджують проблему, досягають результатів і формують висновки на основі поглядів кількох суб'єктів.
Співавторство дозволяє прискорити процес підготовки наукової роботи, оскільки обсяг навантаження розподіляється на кілька людей. Кооперація авторів і спільна організація дослідження істотно поліпшують технічні аспекти, зменшують фінансове навантаження.
Коротко переваги можна узагальнити наступним чином:
Підготовка та публікація наукової статті вимагає чимало витрат часу, коштів і сил. За скромними підрахунками розміщення матеріалу в Scopus або WoS з швидким рецензуванням та потрібним майданчиком для публікації обходиться в суму від 500 до 1 тисячі доларів. Тому співавторство ще і є інструментом доступності. Результат - той же, витрати - мінімізовані.
Молодим вченим завжди може допомогти досвід інших авторів в поєднанні з їх уже напрацьованими навичками. Торувати доріжку першому завжди складніше, тому іноді варто скористатися уторованими стежками, щоб йти до своєї мети.
Ключова перевага співавторства при написанні наукових статей - формування єдиного, затребуваного, якісного матеріалу.
Інтернет простір кишить пропозиціями про купівлю співавторства. Це дорога в нікуди для тих, хто шукає легких, але необдуманих шляхів. Незважаючи на всі застереження, саме така практика вже поставлена на комерційний конвеєр.
Часто такі пропозиції виходять з сайтів-одноденок, які швидко зникають, наприклад, в зв'язку з неоплаченим хостингом. І претензій нехай навіть за нелегальну, але оплачену роботу, пред'явити нікому. Що важливо, вартість на такі послуги регулярно зростає, і досягає сум від кількох тисяч до кількох десятків, а то і сотень тисяч доларів.
Часто посередники позиціонують себе як законні офіційні представники Scopus і WoS. Однак авторитетні міжнародні майданчики не мають потреби в сумнівних проміжних структурах. Вся достовірна і актуальна інформація міститься лише на офіційних сайтах. Єдиний легальний представник Скопус - Elsevier. Про це заявлялося неодноразово.
Шляхи два - самостійно або через спеціальні організації. Якщо ви маєте розуміння процесу і впевнені у власних силах, починайте зі встановлення контакту. Звертайтеся до університетів світу (вихід в інтернет розкриває всі межі) і пропонуйте спільну роботу. Бажано вже мати якісь напрацювання, щоб було що показати і чим зацікавити.
Важливо! Рекомендується вибирати університет, у якого є свій журнал, індексований Scopus. Так процес підбору співавтора спрощується в рази.
При небажанні займатися питанням самостійно або нерозумінні, з чого почати і як діяти, зверніться до досвідчених професіоналів. Компанія «Дегрі-Сервіс» пропонує послуги пошуку співавторів, написання і публікації наукових статей Scopus «під ключ», рецензування, унікалізації, а також консультаційну підтримку і повний супровід. З нами надійно і вигідно!
Також вам може бути цікаво:
- Публікація в Web of Science - очікування і реальність
- Журнали БД WoS
- Як проходить публікація в Scopus і можливі причини відмови в публікації
(11 оценок, среднее: 2,45 из 5)
Завантаження...
