Співавторство вчених у науковій статті (плюси та мінуси)

Пам’ятаєте знаменитих Ільфа та Петрова та їхній шедевр «Золоте теля»? Відмінний приклад успішного співавторства. У науковому світі спрацьовує аналогічний принцип – хороша колаборація ще нікому не зашкодила. Є нюанси та етичні питання, які важливо враховувати. Проте можна стверджувати напевно: співавторство як формат здебільшого виправдане результатами.

Поняття та види співавторства

У науковому співтоваристві поширена колективна робота над публікаціями. Якщо наукова стаття створюється декількома вченими – це співавторство. Формат вважається ідеальним для об’єднання вчених зі схожими інтересами та поглядами на аналізоване питання.

Співавторство буває двох видів:

1. Подільне. Наукова праця складається з кількох частин, підготовлених різними авторами. Кожна з цих частин може використовуватися окремо та самостійно, на розсуд її творця. Однак усі разом вони становлять комплексний твір.
2. Неподільне. Наукова стаття, створена у співавторстві, може бути розділена на відокремлені блоки, які належать конкретним авторам. Вона спочатку позиціонується як єдине ціле, і участь авторів вважається рівнозначною.

Зазвичай, співавторство регулюється договором. Юридично оформлена угода дозволяє на початку співробітництва позначити роль і функції кожного автора, щоб уникнути непорозумінь у майбутньому.

Енциклопедії та збірники наукових статей – теж співавторство? Ні. Це окремі об’єкти інтелектуальної власності, створені упорядниками. Часто такий формат плутають із ділимим співавторством, що є грубо помилкою.

Значення співавторства під час публікації

Публікації у співавторстві сприймаються науковою спільнотою як раціональний підхід. Загалом це позитивна тенденція, що благотворно впливає на розвиток науки, зміцнення міжнародних зв’язків спеціалістів, розширення глобалізації.

Публікації у співавторстві розкривають широкі можливості:

• зменшення фінансового навантаження на автора за рахунок розподілу плати між кількома особами;
• охоплення великого обсягу різноманітної інформації при підготовці, використання доповнюючих один одного та концептуально значущих точок зору;
• ретельне опрацювання, багаторівнева перевірка;
• висвітлення різних наукових позицій, їх складання та протиставлення, аналіз перспектив, оцінка та симбіоз кількох результатів;
• скорочення тимчасових витрат за підготовку наукової статті.

Статті у співавторстві значущі з погляду наукової цінності, практичної застосовності результатів, об’єктивності та масштабності дослідження. З їхньою допомогою може бути охоплена максимально велика аудиторія, що сприяє ефективній взаємодії, зокрема у частині пошуку фінансування для реалізації проектів.

Переваги співавторства

Молоді вчені стикаються з труднощами у пошуку авторитетних журналів для публікації. Співавторство допомагає вирішити цю проблему. Більш досвідчені автори з ім’ям та регаліями легше вирішують питання допуску до потрібних журналів – їхнє ім’я там хочуть бачити. Тому поєднання досвіду та свіжих ідей є запорукою якісного контенту.

Співавторство допомагає заощадити гроші. Вартість публікацій у міжнародних виданнях сягає кількох сотень доларів і вище. Розподіл витрат між авторами значно спрощує питання.

Однією з головних переваг співавторства можна назвати широкі можливості дослідження, максимальну об’єктивність, різні ракурси розгляду того самого питання та розширені технічні можливості. Це прямий спосіб підвищити «чистоту» дослідження, отже, і якість наукової статті.

Оптимальна кількість співавторів в одній науковій статті – дві-три особи. Дозволяється максимум 5 прізвищ. Ще краще, якщо співавторами будуть представники різних країн.

Особистий внесок у співавторство

Ступінь участі та особистий внесок у наукову статтю автори вирішують спільно. Принцип «хто більше написав тексту, той і найголовніше» у дослідженнях не спрацьовують. Точніше, не завжди. В основу визначення беруться дані від авторів, що надаються науковому виданню разом із статтею для публікації.

Вклад вченого визначається такими параметрами:

• Ким та як готувалися дані?
• Хто проводився аналіз дослідження?
• Хто писав текст статті?
• Хто сформулював та конкретизував завдання дослідження?
• Хто виступав генератором ідей наукової статті?
• Хто проводив експериментальну частину?
• На кого покладалася рутинна робота та систематизація даних?

Визначення авторського вкладу завжди викликає складності та дискусії. Останнім часом у західному науковому співтоваристві виділяється ще один критерій – ступінь відповідальності за наукову статтю, яку готовий взяти автор.

Порядок вказівки авторів

У науковому середовищі велике значення має статус першого автора. Це суттєво впливає на бібліографічний пошук та індекс цитованості. Підставою вказівки авторства є рукопис, направлений у видання. З нього беруться вихідні дані.

Виділяють чотири основні способи визначення послідовності вказівки авторів:

1. Алфавітний порядок. Це найпростіший спосіб вказівки авторів. Його орієнтиром є перша літера прізвища. Такий формат є оптимальним, якщо внесок кожного вченого оцінюється як рівноцінний.
2. Вказівка ​​першого та останнього автора. Спосіб застосовується, якщо у співавторстві беруть участь численні авторські колективи. Це рідкісний формат, оскільки рекомендовано не більше 2-3 співавторів.
3. Вказівка ​​авторів відповідно до їхнього вкладу в наукову статтю, орієнтуючись на відсоткове співвідношення.
4. Перерахування авторів за принципом зменшення їхнього вкладу в наукове дослідження.

Першорядним аспектом у визначенні послідовності є домовленість авторів. Однак практика показує, що порушення етичних норм і боротьба за співавторство є однією з причин порушення принципу академічної доброчесності.

Перекладач статті не є співавтором, навіть якщо виконано академічний переклад кількома мовами.

Співавторство у статтях Scopus

Журнали, що рецензуються наукометричною базою Scopus, характеризуються підвищеними вимогами до оформлення та змісту. Це визначає їхню якість. Скопус одним із перших у науковій спільноті стали активно публікувати статті у співавторстві та вітають такий формат.

Насамперед це пояснюється можливістю розширити межі дослідження, написати статтю на стику кількох наук та напрямів. Кожен із авторів має свою зону відповідальності, тому колектив зацікавлений у спільному якісному результаті.

Враховуючи недешеву вартість публікацій у Scopus, співавторство служить можливістю доступу до такого майданчика навіть науковцям-початківцям. Автори отримують актив статті, до яких є доступ у всієї світової спільноти. Це зручний спосіб підвищити власні рейтинги та цитованість.

Якщо ви плануєте написати статтю у співавторстві, але зіткнулися з труднощами вибору однодумців або не готові взяти на себе весь обсяг роботи, компанія «Дегрі-Сервіс» пропонує таку послугу.