Пам’ятаєте знаменитих Ільфа та Петрова та їхній шедевр «Золоте теля»? Відмінний приклад успішного співавторства. У науковому світі спрацьовує аналогічний принцип – хороша колаборація ще нікому не зашкодила. Є нюанси та етичні питання, які важливо враховувати. Проте можна стверджувати напевно: співавторство як формат здебільшого виправдане результатами.
У науковому співтоваристві поширена колективна робота над публікаціями. Якщо наукова стаття створюється декількома вченими – це співавторство. Формат вважається ідеальним для об’єднання вчених зі схожими інтересами та поглядами на аналізоване питання.
Співавторство буває двох видів:
Зазвичай, співавторство регулюється договором. Юридично оформлена угода дозволяє на початку співробітництва позначити роль і функції кожного автора, щоб уникнути непорозумінь у майбутньому.
Енциклопедії та збірники наукових статей – теж співавторство? Ні. Це окремі об’єкти інтелектуальної власності, створені упорядниками. Часто такий формат плутають із ділимим співавторством, що є грубо помилкою.
Публікації у співавторстві сприймаються науковою спільнотою як раціональний підхід. Загалом це позитивна тенденція, що благотворно впливає на розвиток науки, зміцнення міжнародних зв’язків спеціалістів, розширення глобалізації.
Публікації у співавторстві розкривають широкі можливості:
Статті у співавторстві значущі з погляду наукової цінності, практичної застосовності результатів, об’єктивності та масштабності дослідження. З їхньою допомогою може бути охоплена максимально велика аудиторія, що сприяє ефективній взаємодії, зокрема у частині пошуку фінансування для реалізації проектів.
Молоді вчені стикаються з труднощами у пошуку авторитетних журналів для публікації. Співавторство допомагає вирішити цю проблему. Більш досвідчені автори з ім’ям та регаліями легше вирішують питання допуску до потрібних журналів – їхнє ім’я там хочуть бачити. Тому поєднання досвіду та свіжих ідей є запорукою якісного контенту.
Співавторство допомагає заощадити гроші. Вартість публікацій у міжнародних виданнях сягає кількох сотень доларів і вище. Розподіл витрат між авторами значно спрощує питання.
Однією з головних переваг співавторства можна назвати широкі можливості дослідження, максимальну об’єктивність, різні ракурси розгляду того самого питання та розширені технічні можливості. Це прямий спосіб підвищити «чистоту» дослідження, отже, і якість наукової статті.
Оптимальна кількість співавторів в одній науковій статті – дві-три особи. Дозволяється максимум 5 прізвищ. Ще краще, якщо співавторами будуть представники різних країн.
Ступінь участі та особистий внесок у наукову статтю автори вирішують спільно. Принцип «хто більше написав тексту, той і найголовніше» у дослідженнях не спрацьовують. Точніше, не завжди. В основу визначення беруться дані від авторів, що надаються науковому виданню разом із статтею для публікації.
Вклад вченого визначається такими параметрами:
Визначення авторського вкладу завжди викликає складності та дискусії. Останнім часом у західному науковому співтоваристві виділяється ще один критерій – ступінь відповідальності за наукову статтю, яку готовий взяти автор.
У науковому середовищі велике значення має статус першого автора. Це суттєво впливає на бібліографічний пошук та індекс цитованості. Підставою вказівки авторства є рукопис, направлений у видання. З нього беруться вихідні дані.
Виділяють чотири основні способи визначення послідовності вказівки авторів:
Першорядним аспектом у визначенні послідовності є домовленість авторів. Однак практика показує, що порушення етичних норм і боротьба за співавторство є однією з причин порушення принципу академічної доброчесності.
Перекладач статті не є співавтором, навіть якщо виконано академічний переклад кількома мовами.
Журнали, що рецензуються наукометричною базою Scopus, характеризуються підвищеними вимогами до оформлення та змісту. Це визначає їхню якість. Скопус одним із перших у науковій спільноті стали активно публікувати статті у співавторстві та вітають такий формат.
Насамперед це пояснюється можливістю розширити межі дослідження, написати статтю на стику кількох наук та напрямів. Кожен із авторів має свою зону відповідальності, тому колектив зацікавлений у спільному якісному результаті.
Враховуючи недешеву вартість публікацій у Scopus, співавторство служить можливістю доступу до такого майданчика навіть науковцям-початківцям. Автори отримують актив статті, до яких є доступ у всієї світової спільноти. Це зручний спосіб підвищити власні рейтинги та цитованість.
Якщо ви плануєте написати статтю у співавторстві, але зіткнулися з труднощами вибору однодумців або не готові взяти на себе весь обсяг роботи, компанія «Дегрі-Сервіс» пропонує таку послугу.