Сміттєві публікації в хижацьких журналах досягли неймовірного обсягу. Збитки бюджетів вимірюються мільярдами. Шкоду науці складно переоцінити. На кону час, ресурси та плани дослідників, які переконані, що публікуються в авторитетних виданнях. Лженаукові статті публікує понад тисячу журналів по всьому світу. І їхня кількість зростає.
Вперше термін запроваджено у 2008 році американським бібліотекарем Дж. Біллом. Так він окреслив журнали, які не мають рецензування, але публікують статті у відкритому доступі. Половина пунктів із так званого списку була прив’язана до видавництв, половина – ні.
Хижацькі журнали не входять в наукометричну базу Scopus (ще чи вже!). Проте всіляко позиціонують себе як джерела, що рецензуються. Вітчизняні вчені легко потрапляють на хитрощі, оскільки не навчені розпізнавати фейкові видання. Останні цим активно користуються.
Мотиви хижацьких журналів зрозумілі – нажива. Мотиви авторів можна умовно поділити на дві категорії:
Автори оплачують публікації, які, як відомо, можуть коштувати від кількох сотень до кількох тисяч доларів. При цьому зворотна віддача – нічого. Ці статті не зараховуються як міжнародні публікації та при цьому втрачають оригінальність.
Є три групи про хижацьких журналів. Перша – хибні. Це звані псевдовидання, спеціально створені для збору коштів у публікації. Вони не завжди навіть забезпечують розміщення статті та можуть обмежитися лише першим етапом.
Друга група – “вкрадені”. У Scopus рецензується понад 24 тисячі журналів. Шахраям не складе особливих труднощів зробити фейковий дубляж, імітуючи, що саме їх видання є справжнім і рецензованим. Автори впевнені, що публікуються в цьому журналі, а насправді – ні.
Третя група – журнали-хижаки, які «не втрачають минулої слави». Колись, можливо, навіть минулого року вони дійсно рецензувалися в Scopus. З якихось причин стали не відповідати високим вимогам та були виключені, але навмисне про це не повідомляють. На офіційному сайті заявляється, що є квартиль, високий імпакт-фактор та інші атрибути.
У форматі хижацьких журналів є порушення, які випливають безпосередньо від видань, а також протиправні дії самих авторів. Не завжди це результат обману чи шахрайства. Трапляються випадки, коли автори користуються такими журналами для своєї вигоди. Прояви:
Це лише мала частина порушень академічної етики, які свідчать про недобросовісність автора та журналу, їхню протиправну взаємодію.
Публікації в хижацьких журналах апріорі стають сміттєвими та розцінюються як недоброякісні джерела, навіть якщо самі статті відповідають високим стандартам якості. На такі джерела посилатися не можна, і їхнє цитування неможливе.
Є єдине на 100% достовірне джерело інформації з приводу журналів, що рецензуються – офіційний сайт Scopus. Список регулярно оновлюється, тому важливо дивитися максимально актуальну інформацію. Після того, як шуканий журнал буде виявлено у переліку, необхідно переконатися, що це він і є – а не двійник чи хижак. Для цього звіряються ISSN, точна назва англійською мовою, періодичність, список та кількість публікацій.
Важливо вивчити офіційний сайт, звернути увагу на його оформлення та публікаційну активність, а також на «вік», тобто тривалість існування. Необхідно уточнити, хто видає та редагує журнал, як можна зв’язатися з редакцією. На увагу заслуговують справжні рецензії та відгуки.
Щоб не помилитися з вибором, звертайтеся до компанії “Дегрі-Сервіс”. Ми пропонуємо публікації «під ключ» з гарантією якості і підберемо оптимальний, а головне реальний журнал, що рецензується Scopus.
(11 оценок, среднее: 2,45 из 5)
Завантаження...
