Перелік вищих навчальних закладів 3

стр. 1     стр. 2    стр. 3

 Місто
 Установа(ВНЗ)
с. Новосілки Інститут садівництва УААН
с.Глеваха Національний науковий центр “Інститут механізації та електрифікації сільськогосподарського виробництва УААН
с.Чабани Національний науковий центр “Інститут землеробства” УААН
Севастополь
Севастопольський національний технічний університет МОН України
Севастополь
Морський гідрофізичний інститут НАН України
Севастополь
Інститут біології південних морів ім. О.О.
Ковалевського НАН України
Севастополь
Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості Міністерства палива і енергетики України
Сімферополь
Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського МОН України
Сімферополь
Національна академія природоохоронного і курортного будівництва МОН України
Сімферополь
РВНЗ “Кримський інженерно-педагогічний університет” МОН України
Сімферополь
Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України
Сімферополь
Південний філіал “Кримський агротехноло-гічний державний універ-ситет” Національного університету біоресурсів і природокористування України
Суми
Сумський державний університет МОН України
Суми
ДВНЗ “Українська академія банківської справи” Національного банку України
Суми
Інститут прикладної фізики НАН України
Суми
Сумський національний аграрний університет МінАП України
Тернопіль
Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя МОН України
Тернопіль
Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка МОН України
Тернопіль
Тернопільський національний економічний університет МОН України
Тернопіль
Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України
Ужгород
ДВНЗ “Ужгородський національний університет” МОН України
Умань
Уманський державний аграрний університет МінАП України
Харків
Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” МОН України
Харків
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України
Харків
Національний науковий центр “Харківський фізичко-технічний інститут” МОН України
Харків
Харківський національний технічний університет радіоелектроніки МОН України
Харків
Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди МОН України
Харків
Харківський національний економічний університет МОН України
Харків
Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури МОН України
Харків
Харківський національний автомобільно-дорожній технічний університет МОН України
Харків
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут” МОН України
Харків
Харківський державний зооветеринарний інститут МінАПК України
Харків
Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого України МОН України
Харків
Харківська державний університет харчування та торгівлі МОН України
Харків
Харківська національна академія міського господарства МОН України
Харків
Українська інженерно-педагогічна академія МОН України
Харків
Харківська державна академія дизайну та мистецтв МОН України
Харків
Інститут радіофізики та електроніки ім.О.Я. Усикова НАН України
Харків
Інститут монокристалів НАН України
Харків
Фізико-технічний інститут низьких температур ім. Б.І. Вєркіна НАН України
Харків
Інститут проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного НАН України
Харків
 
Харків
Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
Харків
Інститут електрофізики і радіаційних технологій НАН України
Харків
Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України
Харків
Науково-технічний центр магнетизму технічних об’єктів НАН України
Харків
Національний науковий центр “Інститут грунто-знавства та агрохімії ім.О.Н. Соколовського” УААН
Харків
Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН
Харків
Інститут рослинництва ім.В.Я. Юр’єва УААН
Харків
Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України
Харків
Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України
Харків
Харківський державний медичний університет МОЗ України
Харків
ДУ “Інститут дерматології та венерології” АМН України
Харків
Національний фармацев-тичний університет МОЗ України
Харків
Інститут патології хребта та суглобів ім. М.І. Ситенка МОЗ України
Харків
Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України
Харків
Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова МОЗ України
Харків
Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України
Харків
Університет цивільного захисту України МВС України
Харків
Харківський національний аграрний університет ім. Докучаєва МінАП України
Харків
Харківська державна академія культури Міністерства культури і мистецтв України
Харків
Український НДІ екологічних проблем (УКРНДІЕП) Міністерства охорони навколишнього середовища України
Харків
Державний науковий центр лікарських засобів НАН України
Харків
Харківська державна академія залізничного транспорту Міністерства транспорту України
Харків
Український державний НД вуглехімічний інститут (УХІН) Міністерства промислової політики України
Харків
Харківський національний науковий центр “ Інститут метрології “ Держкомітету стандартизації та метрології та сертифікації України
Харків
Український Ордена “Знак Пошани” НДІ лісового господарства та агролісомеліорації ім.. Г.М. Висоцького Державного Комітету лісового господарства України
Харків
Харківський державний технічний університет сільського господарства МінАП України
Харків
Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управ-ління при Президентові України
Харків
Харківська державна академія фізичної культури Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту
Харків
Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського Міністе-рства культури і мистецтв України
Харків
Інститут тваринництва УААН
Харків
Інститут овочівництва і баштанництва УААН
Херсон
Херсонський державний університет МОН України
Херсон
Херсонський національний технічний університет МОН України
Херсон
ПВНЗ “Міжнародний університет бізнесу і права”
Херсон
ДВНЗ “Херсонський державний аграрний універ-ситет” МінАП України
Хмельницька обл.
Подільський державний аграрно-технічний університет МінАП України
Хмель-ницький
Хмельницький національний університет МОН України
Хмель-ницький
Національна академія державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького Державного комітету у справах охорони державного кордону України
Черкаси
Черкаський державний технологічний університет МОН України
Черкаси
Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького МОН України
Чернівці
Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича МОН України
Чернівці
Інститут термоелектрики НАН України
Чернігів
Чернігівський державний технологічний університет МОН України
Чернігів
Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка МОН України
Чернігів
Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН
Чорнобиль
Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України
Ялта
Республіканський вищий навчальний заклад “Кримський гуманітарний університет” МОН України
Ялта
Інститут винограду і вина “Магарач” УААН
Ялта
Нікітінський ботанічний сад Національного наукового центру (НБС-ННЦ) УААН
Ялта
Кримський республіканський НДІ фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сєченова
 
стр. 1     стр. 2    стр. 3

Перелік вищих навчальних закладів 2

стр. 1    стр. 2     стр. 3

 Місто  Установа(ВНЗ)
Київ Інститут  агроекології та біотехнології УААН
Київ Державна наукова сільськогосподарська бібліотека УААН
Київ Інститут захисту рослин УААН
Київ Інститут спеціальної педагогіки АПН України
Київ
Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України
Київ
Інститут проблем виховання АПН України
Київ
Університет менеджменту освіти АПН України
Київ
Інститут вищої освіти АПН України
Київ
Інститут соціальної та політичної психології АПН України
Київ
Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України
Київ
Інститут фармакології та токсикології АМН України
Київ
Інститут геронтології АМН України
Київ
Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України
Київ
Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України
Київ
Державна установа “Інститут медицини праці АМН України”
Київ
Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. А.М Амосова АМН України
Київ
Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова АМН України
Київ
Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України
Київ
ДУ “Національний інститут раку” МОЗ України
Київ
Науковий центр радіаційної медицини АМН України
Київ
Інститут нефрології АМН України
Київ
Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України
Київ
Державна установа ”Інститут травматології та ортопедії АМН України”
Київ
ДУ “Інститут отоларингології ім. О.С. Коломійченка АМН України”
Київ
ДУ ”Інститут гематології та трансфузіології АМН України”
Київ
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України
Київ
ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського” АМН України
Київ
ДУ “Інститут урології та нефрології АМН України”
Київ
Національний науковий центр “Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска” АМН України
Київ
Український НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України
Київ
Інститут екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя МОЗ України
Київ
Національна академія оборони України
Київ
Національний інститут стратегічних досліджень РНБО України
Київ
Український НДІ пожежної безпеки МНС України
Київ
Національний інститут проблем міжнародної безпеки РНБО України
Київ
Дипломатична академія України при МЗС України
Київ
Інститут проблем національної безпеки Ради національної безпеки і оборони України
Київ
Національна академія прокуратури України
Київ
Академія управління Міністерства внутрішніх справ України
Київ
Державний науково-дослідний інститут МВС України
Київ
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України
Київ
 
Національний НДІ промислової безпеки та охорони праці Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
Київ
Київський національний університет культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтв України
Київ
Національна академія державного управління при Президентові України
Київ
Науково-виробнича корпорація “Київський інститут автоматики” (НВК “КІА”) Міністерства промислової політики України
Київ
Державний економіко- технологічний університет транспорту Міністерства транспорту і зв’язку України
Київ
Національний університет фізичного виховання і спорту України Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту
Київ
НДІ будівельних конструкцій Держкомітету України (НДІБК Держбуду України)
Київ
Український науково-дослідний інститут зв’язку Міністерства транспорту та зв’язку України
Київ
Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства Державного Комітету архівів України
Київ
Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і мистецтва України
Київ
Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів України
Київ
Державний НДІ фізичної культури і спорту Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України
Київ
Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського (ВАТ “Укрдіпроектстальконструкція”
Київ
Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій Міністерства транспорту та зв’язку України
Київ
Інститут законодавства Верховної Ради України
Київ
Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України
Київ
Центральний науково-дослідний інститут навігації і управління Міністерства промислової політики України
Київ
Український НДІ продуктивності агропромислового комплексу МінАП України
Київ
Державиа екологічна академія післядипломної освіти та управління Мін природи України
Київ
Київський університет ринкових відносин УСПП
Київ
Університет банківської справи Національного банку України
Кіровоград
Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.Винниченка МОН України
Кіровоград
Кіровоградський національний технічний університет МОН України
Краматорськ
Донбаська державна машинобудівна академія МОН України
Кременчук
Кременчуцький державний політехнічний університет
Ім. М. Остроградського МОН України
Кривий Ріг
Криворізький технічний університет МОН України
Кривий Ріг
Криворізький державний педагогічний університет МОН України
Луганськ
Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля МОН України
Луганськ
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка МОН України
Луганськ
Луганський державний медичний університет МОЗ України
Луганськ
Луганський національний аграрний університет МОН України
Луцьк
Волинський державний університет ім. Лесі Українки МОН України
Луцьк
Луцький національний технічний університет МОН України
Львів
Львівський національний університет імені Івана Франка МОН України
Львів
Національний університет “Львівська політехніка” МОН України
Львів
Інститут фізичної оптики МОН України
Львів
Національний лісотехнічний університет МОН України
Львів
Українська академія друкарства МОН України
Львів
Львівська академія мистецтв МОН України
Львів
Інститут геології і геохімії горючих копалин НАН України
Львів
Інститут регіональних досліджень НАН України
Львів
Інститут фізики конденсованих систем НАН України
Львів
Інститут прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України
Львів
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України
Львів
Фізико-механічний інститут ім. Г.В. Карпенка НАН України
Львів
Інститут біології клітини НАН України
Львів
Інститут біології тварин УААН
Львів
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України
Львів
Львівський державний університет внутрішніх справ МВС України
Львів
Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С.Г. Гжицького МінАП України
Львів
Львівський державний інститут фізичної культури Державного комітету молодіжної політики спорту та туризму України
Львів
Львівська комерційна академія Укоопспілки
Львів
Львівський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України
Львів
Львівська державна музична академія ім. М.В. Лисенка Міністерства культури та мистецтв України
Львів
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності МНС України
Львівська обл. с.Дубляни
Львівський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України
м. Біла
Церква
Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України
м. Ірпінь
Національний академія державної податкової служби України Державної податкової адміністрації України
м.Чубинське
Інститут розведення і генетики тварин УААН
Макіївка
Донбаська державна академія будівництва та архітектури МОН України
Макіївка
Державний Макіївський НДІ по безпеці робіт в гірничій промисл. Мініст. вугільної пром.України
Маріуполь
Приазовський державний технічний університет МОН України
Маріуполь
ВАТ “Головний спеціа-лізований конструкторсько-технологічний інститут” (ВАТ “ГСКТІ”) Міністерства пром.політики України
Мелітополь
Запорізька обл.
Таврійська державна агротехнічна академія МінАП України
Миколаїв
Чорноморський державний університет імені Петра Могили МОН України
Миколаїв
Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова МОН України
Миколаїв
Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського МОН України
Миколаїв
Миколаївський державний аграрний університет МінАП України
Одеса
Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова МОН України
Одеса
Одеський національний політехнічний університет МОН України
Одеса
Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського МОН України
Одеса
Одеський державний економічний університет МОН України
Одеса
Одеський національний морський університет МОН України
Одеса
Одеська державна академія будівництва та архітектури МОН України
Одеса
Одеська національна юридична академія МОН України
Одеса
Одеська державна академія холоду МОН України
Одеса
Одеська національна академія харчових технологій МОН України
Одеса
Одеський екологічний університет МОН України
Одеса
Одеська національна морська академія МОН України
Одеса
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України
Одеса
Фізико-хімічний інститут ім. О.В. Богатського НАН України
Одеса
Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення УААН
Одеса
Одеський державний аграрний університет УААН
Одеса
Національний науковий центр “Інститут виноградарства і виноробст-ва ім. В.С.Таірова” УААН
Одеса
Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України
Одеса
Інститут стоматології АМН України
Одеса
Одеський державний медичний університет МОЗ України
Одеса
Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України
Одеса
Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова Міністерства транспорту та зв’язку України
Одеса
Одеська державна академія ім. А.В. Нежданової Міністерства культури і мистецтв України
Одеса
Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Переяслав- Хмельниць-кий
Державний вищий навчальний заклад “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди “ МОН України
Полтава
Полтавський технічний університет імені Юрія Кондратюка МОН України
Полтава
Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка МОН України
Полтава
Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН
Полтава
Вищий державний навчальний заклад “Українська медична стоматологічна академія” МОЗ України
Полтава
Полтавський університет споживчої кооперації України УКООПспілки
Рівне
Рівненський державний гуманітарний університет МОН України
Рівне
Національний університет водного господарства та природокористування МОН України

стр. 1    стр. 2     стр. 3

Перелік вищих навчальних закладів

Перелік вищих навчальних закладів та наукових установ, в яких проводиться підготовка аспірантів та функціонують спеціалізовані вчені ради
 
  Місто
  Установа(ВНЗ)
Алчевськ
Державний навчальний заклад “Донбаський державний технічний університет” МОН України
Вінниця
Вінницький національний технічний університет МОН України
Вінниця
Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського МОН України
Вінниця
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України
Вінниця
Вінницький державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України та Інститут кормів УААН
Дніпродзержинськ
Дніпродзержинський державний технічний університет МОН України
Дніпропетровськ
Дніпропетровський національний університет МОН України
Дніпропетровськ
Український державний хіміко-технологічний університет МОН України
Дніпропетровськ
Національна гірничий університет МОН України
Дніпропетровськ
Національна металургійна академія МОН України
Дніпропетровськ
Придніпровська державна академія будівництва і архітектури МОН України
Дніпропетровськ
Інститут геотехнічної механіки ім М.С. Полякова НАН України
Дніпропетровськ
Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова НАН України
Дніпропетровськ
Інститут зернового господарства УААН
Дніпропетровськ
Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України
Дніпропетровськ
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ МВС України
Дніпропетровськ
Дніпропетровський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України
Дніпропетровськ
Дніпропетровський національний технічний університет залізничного транспорту ім. В. Лазаряна Міністерства транспорту України
Дніпропетровськ
Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України
Дніпропетровськ
Дніпропетровський  державний інститут фізичної культури і спорту  Міністерства України у  справах сім’ї, молоді та спорту
Донецьк
Донецький національний університет МОН України
Донецьк
ДВНЗ “Донецький національний технічний університет”  МОН України
Донецьк
Донецький національний університет економіки і торгівлі  ім. М. Тугай-Барановського МОН України
Донецьк
Донецька державна академія управління МОН України
Донецьк
Донецький державний університет управління МОН України
Донецьк
Інститут економіки промисловості НАН України
Донецьк
Інститут  економіко- правових досліджень НАН України
Донецьк
Донецький фізико-технічний інститут ім. О.О.Галкіна НАН України
Донецьк
Інститут прикладної математики і механіки НАН України
Донецьк
Інститут органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України
Донецьк
ВНЗ “Державний університет інформатики і штучного інтелекту” НАН України
Донецьк
Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака  АМН України
Донецьк
Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України
Дрогобич, Львівська обл.
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка МОН України
Житомир
Житомирський державний    університет імені Івана Франка МОН України
Житомир
ДВНЗ “Державний агро-екологічний університет” МінАП України
Запоріжжя
ДВНЗ “Запорізький національний університет” МОН України
Запоріжжя
Запорізький державний технічний університет МОН України
Запоріжжя
Запорізька державна інженерна академія МОН України
Запоріжжя
Класичний приватний університет МОН України
Запоріжжя
Запорізький державний медичний університет МОЗ України
Івано-Франківськ
Прикарпатський  національний університет імені Василя Стефаника МОН України
Івано-Франківськ
Івано-Франківський  національний технічний університет нафти і газу МОН України
Івано-Франківськ
Івано-Франківський національний медичний університет МОЗ України
Кам’янець-  Подільський
Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка МОН України
Київ
ДУ “Науковий Центр аерокосмічних досліджень Землі” Інституту геологічних наук НАН України.
Київ
Інститут хірургіі та трансплантології ім. О.О. Шалімова АМН України
Київ
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київ
Національний технічний університет України “Київський  політехнічний інститут” МОН України
Київ
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України
Київ
Київський національний економічний університет МОН України
Київ
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Київ
Національна  музична академія України ім..  П.І.Чайковського Міністерства культури і туризму України
Київ
Київський національний університет внутрішніх справ України МВС України
Київ
Національний університет “Києво-Могилянська  академія”
Київ
Національний педагогічний університет ім.  М.П. Драгоманова МОН України
Київ
Київський національний лінгвістичний університет МОН України
Київ
Київський національний торговельно-економічний університет МОН України
Київ
Київський  національний університет будівництва і архітектури МОН України
Київ
Національний університет харчових технологій МОН України
Київ
Національний транспорт-ний університет МОН України
Київ
Національний авіаційний університет МОН України
Київ
Приватний вищий навчальний заклад “Європейський університет”
Київ
Київський національний університет технологій та дизайну МОН України
Київ
Національна академія образотворчого мистецтва  і архітектури Міністерства культури і мистецтв України
Київ
Академія адвокатури України (приватний вуз)
Київ
Київський славістичний університет (приватний вуз)
Київ
Науково-дослідний інститут українознавства МОН України
Київ
Академія муніципального управління (приватний вуз)
Київ
ВНЗ “Університет економіки та права КРОК””
Київ
Київський міський педагогічний університет ім. Б.Д.Грінченка МОН України
Київ
Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України
Київ
Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України
Київ
Інститут фізики НАН України
Київ
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України
Київ
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
Київ
Інститут геологічних наук НАН України
Київ
Інститут географії НАН України
Київ
Державна наукова установа “Відділення морської геології та осадочного рудоутворення Національного науково-природничого музею” ННПМ НАН України
Київ
Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського НАН України
Київ
Інститут механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України
Київ
Інститут педагогіки АПН України та Інститут історії НАН України
Київ
Інститут педагогіки АПН України
Київ
Інститут ядерних досліджень НАН України
Київ
Інститут металофізики ім. Г.В.Курдюмова НАН України
Київ
Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН України та МОН України
Київ
Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України
Київ
Інститут української мови НАН України
Київ
Інститут сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАН України
Київ
Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України
Київ
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Київ
Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України
Київ
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень  ім. І.Ф. Кураса НАН України
Київ
Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України
Київ
Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Уманського НАН України
Київ
Інститут проблем моделювання в енергетиці ім.. Г.Є.Пухова НАН України
Київ
Інститут електродинаміки НАН України
Київ
Центр досліджень науково-технічного потенціалу  та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
Київ
Інститут фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України
Київ
Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України
Київ
Інститут геохімії навколишнього середовища НАН України та Міністерства наслідків Чорнобильської катастрофи (ДНЦ РНС НАН ТА МНС України)
Київ
Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України
Київ
Інститут гідромеханіки НАН України
Київ
Інститут фізіології ім. О.О.Богомольця НАН України
Київ
Інститут фізики напівпровідників НАН України
Київ
Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України
Київ
Інститут клітинної біології та генетичної інженерії НАН України
Київ
Інститут геохімії, мінерології та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
Київ
Інститут проблем математичних машин і систем НАН України
Київ
Інститут математики НАН України
Київ
Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича
Київ
Головна астрономічна обсерваторія НАН України
Київ
Інститут біоколоїдної хімії ім. Ф.Д. Овчаренка НАН України
Київ
Інститут хімії поверхні  ім. О.О. Чуйка НАН України
Київ
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
Київ
Інститут фізіології рослин і генетики НАН України
Київ
Інститут гідробіології НАН України
Київ
Національний ботанічний сад iм. М.М. Гришка НАН України
Київ
Інститут органічної хімії НАН України
Київ
Інститут загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України
Київ
Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України
Київ
Інститут загальної енергетики НАН України
Київ
Інститут технічної теплофізики НАН України
Київ
Інститут газу НАН України
Київ
Інститут мистецтвознав-ства, фольклористики  та етнології ім.  М.Т. Рильського  НАН України
Київ
Інститут української археографії та  джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Київ
Інститут соціології НАН України
Київ
Інститут надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля НАН України
Київ
Фізико-технологічний інститут металів та сплавів (ФТІМС) НАН України
Київ
Інститут мікробіології та вірусології ім.  Д.К. Заболотного НАН України
Київ
Інститут археології НАН України
Київ
Інститут історії НАН України
Київ
Інститут держави і права ім. В.М.  Корецького НАН України
Київ
Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
Київ
Державна установа “Інститут економіки та прогнозування” НАН України
Київ
Інститут біохімії ім. О.О. Палладіна НАН України
Київ
Інститут проблем міцності ім. Г.С.Писаренка НАН України
Київ
Інститут магнетизму НАН України та МОН України
Київ
Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України
Київ
Інститут відновлювальної енергетики НАН України
Київ
Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК
Київ
ДУ “Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України”
Київ
Інститут телекомунікацій і глобального  інформаційного простору НАН України
Київ
Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН
Київ
Інститут цукрових буряків УААН
Київ
Інститут гідротехніки та меліорації УААН
Київ
Інститут рибного господарства УААН
 
стр. 1      стр. 2      стр. 3

Автореферат дисертації: загальне поняття, структура, оформлення та видання

Автореферат дисертації: загальне поняття, структура, оформлення та видання

Згідно «Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій», викладених в Бюлетні ВАК України, № 6, 2007 (зміни – № 3, 2008) написання автореферату – заключний етап виконання дисертаційної роботи перед поданням її до захисту. Призначення автореферату – широке ознайомлення наукових працівників з методикою дослідження, фактичними результатами й основними висновками дисертації. Автореферат друкують державною мовою. Публікація автореферату дає змогу одержати до дня захисту відгуки від спеціалістів даної галузі.

Автореферат має досить грунтовно розкривати зміст дисертації, в ньому не повинно бути надмірних подробиць, а також інформації, якої нема в дисертації.


Структура автореферату

Структурно автореферат складається із загальної характеристики роботи, основного змісту, висновків, списку опублікованих автором праць за темою дисертації й анотацій українською, російською та англійською мовами.

Загальна характеристика роботи, що подається в авторефераті, має відповідати наведеним у вступі до дисертації її кваліфікаційним ознакам. Недоцільно використовувати рубрики, не рекомендовані у вимогах до змісту цих ознак. Заголовки рубрик не треба виділяти в окремі рядки, достатньо вирізнити їх жирним шрифтом або курсивом і розмістити в підбір із текстом. Крім того, вказують структуру дисертації, наявність вступу, певної кількості розділів, додатків, повний обсяг дисертації в сторінках, а також обсяг, що займають ілюстрації, таблиці, додатки (із зазначенням їх кількості), список використаних літературних джерел (із зазначенням кількості найменувань).

В основному змісті стисло викладається сутність дисертації за розділами, він має дати повне і переконливе уявлення про виконану роботу.

Якщо вступна частина автореферату дає змогу скласти лише загальне враження про дисертацію, то основна, яка і є власне реферативною, дає більш повне уявлення про її зміст і побудову. У цій частині автореферату важливо показати, як були отримані результати, продемонструвати хід дослідження, викласти сутність використаних методів, навести дані щодо їх точності та трудомісткості, описати умови й основні етапи експериментів. Нюанси висвітлення змісту дисертації можуть розрізнятися залежно від наукової галузі, теми та інших чинників. Проте у всіх випадках до автореферату доцільно вводити насамперед висновки та кінцеві результати.

Висновки складає стисла інформація про підсумки виконаної роботи, яка повинна відповідати загальним висновкам дисертації. Вони починаються з формулювання наукової задачі або проблеми, за вирішення якої дисертант претендує на присудження наукового ступеня.

Сформульоване наукове завдання або проблема вельми тісно пов’язується з назвою дисертації, метою роботи й основними науковими положеннями, що захищаються в дисертації. Це ніби наукова “формула”, згусток отриманої наукової новизни. Зазвичай формулювання починається так: “У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі (або наукової проблеми), що виявляються в…”. Далі треба вказати, якою саме є наукова задача або проблема, як вона вирішена і для чого в кінцевому розумінні (прикладному плані) вона призначена.

Після формулювання вирішеної наукової задачі чи проблеми у висновках викладають головні наукові та практичні результати роботи. Вони тісно пов’язані з науковими і прикладними положеннями, викладеними в загальній характеристиці роботи.

Кожен науковий і прикладний висновок роботи треба формулювати чітко і конкретно (однозначно). Формулювання віддзеркалює суть і новизну зробленого. Але тут не можна доходити до рівня анотації. Наукові висновки подають звичайно ширше, ніж формулювання наукових положень, які захищають.

Прикладні (практичні) висновки повинні містити принцип або основу використання того чи того результату.

Суть автореферату полягає у точній відповідності змістові дисертації, а його зміст – дає повне уявлення про наукову цінність і практичну значущість дисертації.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації подають відповідно до вимог міждержавного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць і прізвищ співавторів. Опубліковані праці, котрі розкривають основні положення дисертації, включають до списку в такому порядку: монографії, брошури, статті у наукових фахових виданнях, авторські свідоцтва, патенти, препринти, статті, депоновані й анотовані у наукових журналах, тези доповідей тощо.


Анотації

На останніх сторінках автореферату розміщують анотації українською, російською й англійською мовами. На вибір здобувача анотація англійською чи російською мовою повинна бути розгорнутою інформацією, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (до п’яти тисяч друкованих знаків), про зміст і результати дисертаційної роботи, а дві інші – обсягом до 0,5 сторінки машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків) – ідентичного змісту інформація про основні ідеї та висновки дисертації.

Анотації складаються за формою, яка має такий зміст:

- прізвище та ініціали здобувача;
- назва дисертації;
- вид дисертації (рукопис, монографія) і науковий ступінь;
- спеціальність (шифр і назва);
- установа, де відбудеться захист;
- місто, рік;
- основні ідеї, результати та висновки дисертації.

Викладення матеріалу в анотації повинно бути стислим і точним. Належить використовувати синтаксичні конструкції, притаманні мові ділових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно використовувати стандартизовану термінологію, уникати маловідомих термінів і символів.

Після кожної анотації наводять ключові слова відповідною мовою. Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення із тексту анотації, яке з точки зору інформаційного пошуку несе смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів має бути не меншою трьох і не більшою десяти.

Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок, через кому.


Оформлення автореферату

Примірники автореферату, які здобувач подає до спеціалізованої вченої ради разом з іншими документами та дисертацією, друкують за тими самими правилами, встановленими цим додатком для друкування дисертацій, із урахуванням певних особливостей.

За обсягом автореферат (без обкладинки й анотацій) не може бути меншим 1,3 авторського аркуша, а також перевищувати 1,9 авторського аркуша для докторської та, відповідно, не менше ніж 0,7 авторського аркуша та не перевищувати 0,9 авторського аркуша для кандидатської дисертації при друкуванні через 1,5 інтервала на друкарській машинці або з одинарним інтервалом із використанням текстового редактора Word з розміщенням від 40 до 44 рядків на сторінці.

На лицьовій стороні обкладинки автореферату подаються: назва організації, спеціалізована вчена рада якої прийняла дисертацію до захисту; індекс УДК; прізвище, ім’я, по батькові здобувача; назва дисертації; шифр і найменування спеціальності за переліком спеціальностей наукових працівників; підзаголовок “Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) (галузь науки)”; місто, рік (форма 6).

На зворотньому боці обкладинки автореферату вказується організація, в якій виконане дисертаційне дослідження; науковий ступінь, вчене звання, прізвище й ініціали наукового керівника і (або) консультанта, його місце роботи та посада; наукові ступені, вчені звання, місця роботи, посади, прізвища й ініціали офіційних опонентів; дата, час проведення захисту, шифр спеціалізованої вченої ради та адреса організації, при якій її створено; бібліотека, в якій можна ознайомитися з дисертацією; дата розсилання автореферату; підпис вченого секретаря спеціалізованої вченої ради (форма 7). Серед учених звань наукового керівника й опонентів не рекомендується згадувати їх членство в громадських (не державних) академіях наук.

Автореферат не має титульного аркуша.

Номери сторінок  проставляються в центрі верхнього поля сторінки. Нумерація починається з цифри 1 на першій сторінці, де міститься загальна характеристика роботи.

Структурні частини автореферату не нумерують, їх назви друкують великими літерами симетрично тексту.


Видання автореферату

Автореферат дисертації виготовляють друкарським способом і видають у вигляді брошури тиражем 100 примірників.

Форма видання 145х215 мм (формат паперу і частка аркуша 60х90/16) з друкуванням тексту на обох боках аркуша.

На авторефераті повинні бути вказані випускні дані друкарні або іншої установи, де друкувався автореферат, згідно з міждержавним стандартом. Відповідальність за наявність випускних даних та за обов’язкове розсилання авторефератів несе спеціалізована вчена рада.


Кроки написання та захисту дисертацій в Україні

Захист дисертації в Україні: максимум формальностей, мінімум змісту

    Сучасна система захисту дисертацій та присудження наукових звань в Україні є чи не найдивнішим реліктом тоталітарної доби. Часом здається, що вона є бюрократичним механізмом, основні зусилля якого спрямовані на власне самозбереження. На відміну від більшості європейських та кількох провідних світових освітніх систем, де захист дисертацій та присудження наукових звань є прерогативою автономних університетів та реальних дослідницьких спільнот, захист дисертацій в Україні головним чином підпорядковується правилам, встановленим надуніверситетською державною інституцією: Вищою атестаційною комісією (ВАК). Віддаленість цієї інституції від реального дослідницького та освітнього процесу, що відбувається в університетах та дослідницьких інститутах, прямо пропорційна кількості формалізованих та часто абсурдних вимог, що формулюються цією інституцією для захисту дисертацій. Українська система захисту дисертацій націлена не на продукування нових знань, а на репродукування бюрократичних норм, витворених у коридорах Вищої атестаційної комісії. Ці норми не сприяють вільній науці, а шкодять їй.

   Cама ситуація, за умов якої стає можливим втручання держави в роботу академічних установ, являє собою спадок тих часів, коли тоталітарна держава вважала за необхідне використовувати науку як засіб забезпечення леґітимності своєї влади. Теперішня ж наукова бюрократія головно спрямовує свої зусилля на збереження власного статусу, а також зв’язків із бюрократією державно-адміністративною. Прикметно, що при загалом надмірній формалізації та бюрократизації системи отримання наукових звань та ступенів, ця система містить значну кількість неформальних моментів, що відкриває можливості для зловживань та корупції з боку представників наукової бюрократії.

   Спробуємо більш ретельно прослідкувати способи функціонування цієї системи. Для цього підійдемо до цієї формально машини суто формально: підрахуємо загальну кількість процедурних та бюрократичних кроків, що їх має здійснити український здобувач наукового ступеня для захисту дисертації. Уже з самого погляду на кількість цих кроків стане ясно, наскільки переобтяженою та забюрократизованою є українська наука. Порівняння ж з іншими європейськими системами, що їх ми здійснимо в наступних статтях, засвідчить, що ця надмірна формалізація є більше ніж невиправдною.  


 

 

  Крок 1: отримання рекомендації від кафедри. – Якщо людина бажає вступити до аспірантури відразу після закінчення вишу, вона може сподіватися на отримання рекомендації від кафедри, на якій було захищено її дипломну роботу. Така рекомендація є напівформальним документом, який часом дає суттєві переваги при вступі до аспірантури.

Кроки 2-4: Складання вступних іспитів для вступу до аспірантури. Як правило іспити складаються за трьома дисциплінами: філософія, іноземна мова та спеціальність.

Крок 5. Оформлення документів про формальне зарахування до аспірантури.

Крок 6. Представлення дисертаційної пропозиції та визначення теми дисертації. Формально пропозицію слід представляти уже при вступі, однак протягом першого року навчання можливі деякі модифікації теми та напряму дослідження.

Крок 7. Затвердження теми майбутньої дисертації на засіданні відповідної кафедри чи відділу наукового інституту. Затвердження наукового керівника дисертації.

Крок 8. Затвердження теми майбутньої дисертації на засіданні Вченої Ради освітньої чи наукової інституції.

Крок 9. Відвідування навчальних лекцій та обговорення із науковим керівником та визначення теми майбутньої дисертаційної роботи.

Крок 10-12. Щорічна атестація аспіранта, що передбачає звітування за кожен рік навчання та презентування, від кінця 1-го року навчання, поступу в написанні дисертації.

Крок 13-15. Складання трьох іспитів так званого „кандидатського мінімуму”, тобто того мінімуму засвідчених знань, за наявності якого аспірант може бути допущений до подальшої наукової роботи. Оскільки іспитів три (спеціальність, іноземна мова та загальний курс філософії), вважаємо це трьома окремими кроками. Два з іспитів є однаковими для аспірантів всіх спеціальностей, а це може спонукати до думки, що саму інституцію кандидатських іспитів спрямовано не так на підвищення рівня компетентності пошуковця, як на уніфікацію наукових кадрів.  

Крок 16-26. Написання дисертації. Оскільки йдеться про найважливіших та найбільш працемісткий процес, позначаємо цей етап 10-ма кроками. Це робитимемо і в аналізі процедур захисту в інших країнах, хоч, звісно, така рубрикація надто умовна.

Кроки 27-29. Публікація аспірантом результатів своїх досліджень у трьох наукових публікаціях. Публікації обов’язково мають бути опубліковані у визначених тим таки ВАКом наукових виданнях. У сучасній українській науці, особливо гуманітарній, наявність грифу ВАКу на періодичному виданні аж ніяк не означає, що видання є справжнім дослідницьким майданчиком, де ведуться реальні дискусії – радше, навпаки. Чимало українських видань, завдяки яким досі робиться наука, не акредитовані ВАКом. Годі казати, що публікації закордоном, навіть у провідних peer-reviewчасописах, ВАК як правило не кваліфікує як «наукову публікацію», достойну фігурувати в списку публікацій дисертанта. 

Кроки 30-32. Участь аспіранта у трьох наукових конференціях для оприлюднення результатів своїх досліджень. Як і в ситуації з публікаціями, примусова участь у конференціях часто призводить до занадто формалізації та баналізації наукового життя.

Крок 33. Коли робота над текстом дисертації близька до завершення, цей текст виноситься на обговорення відділу чи кафедри, на якій виконується робота. Таке обговорення часто називають „попереднім захистом”. Воно передбачає можливість зауважень та внесення змін в остаточний текст дисертації. Якщо учасникам обговорення представлена робота видається недостатньо довершеною, то вона може бути відправлена на „доопрацювання”, тобто дисертант не отримує формального дозволу на захист дисертації.

Кроки 34-46. Якщо дисертант захищатиме дисертацію в інституції, відмінній від тієї, де він виконав роботу, він має передати свої справи до інституції захисту. Сам «перехід» від однієї інституції до іншої є досить поширеним явищем, зважаючи на те, що проводити процедури захисту мають право тільки ті інституції, де наявні «Спеціалізовані вчені ради» з відповідних дисциплін, тобто де постійно працює певна кількість «докторів наук». Зважаючи на те, що за специфікою української освіти кількість докторів наук аж ніяк не прямо пропорційна якості навчально-дослідницької діяльності на відповідній кафедрі, такі вимоги видаються відверто реакційними та суперечать духові вільної та відповідальної дослідницької діяльності. Світовий досвід свідчить, що для фахового захисту дисертації ліпше мати 3-4 фахівців (докторів чи навіть кандидатів наук) з конкретної теми дисертації, бажано з різних інституцій, а не 10-15 докторів наук з тем, що не мають стосунку до даного дослідження, як правило з однієї інституції.

Сам «перехід» від інституції здійснення дослідження до інституції захисту дисертації вимагає таких кроків (подаємо інформацію такою бюрократизованою мовою, якою вона як правило подається. За основу ми взяли список документів, що їх подає Київський національний університет імені Тараса Шевченка):

Крок 35. Здобувач на ім’я ректора (проректора з наукової роботи) подає заяву з проханням прийняти дисертацію до розгляду в спеціалізованій вченій раді інституції, в якій він планує захищатися. У заяві він зазначає чи вперше захищається   ця дисертація.   (Заява візується   вченим секретарем наукової частини про наявність спецради в університеті із зазначеноїспеціальності; якщо такої спецради немає взагалі чи немає в даному університеті, захист стає неможливим).

Крок 36. Здобувач подає особовий листок з обліку кадрів з відомостями, чинними на час прийняття дисертації до захисту, засвідчений відділом кадрів за основним місцем роботи, з фотокарткою, засвідченою печаткою установи (у двох примірниках). Потрібно також подати клопотання-характеристику керівника відповідного державного органу у разі, якщо здобувач наукового ступеня обіймає посаду державного службовця.

Крок 37. Здобувач подає засвідчену печаткою установи за основним місцем роботи або навчання ксерокопія першої сторінки паспорта здобувача, у 2 прим.).

Для іноземних громадян – якщо документ про вищу освіту виданий навчальним закладом іноземної держави, то додатково подається нотаріально засвідчені: переклад документа українською мовою, копія довідки про визнання іноземного документа про освіту, виданого Міністерством освіти і науки України (тобто результати “нострифікації” диплому – цю процудуру ми могли би порахувати за окримий крок).

Крок 38. Здобувач подає засвідчені нотаріально копії дипломів про вищу освіту. Здобувачі наукового ступеня доктора наук надають засвідчену нотаріально копію диплома про науковий ступінь кандидата наук, виданий ВАК України. Якщо документ про науковий   ступінь   виданий   компетентним   органом   іноземної   держави,   то додатково подають нотаріально засвідчений переклад документа українською мовою, а також копію довідки про визнання документа про науковий ступінь з метою продовження навчання, видану ВАК України. У разі зміни здобувачем прізвища додається нотаріально засвідчена копія документа про зміну прізвища.
Зазначені документи подаються у 2 примірниках.

Крок 39. Здобувач подає засвідчене підписами і печаткою установи посвідчення про складені кандидатські іспити за формою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №309 “Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів” (для здобувачів наукового ступеня кандидата наук) або засвідчене підписом і печаткою установи посвідчення за формою, яка діяла на час складання кандидатського іспиту (з метою контролю відповідності посвідчення про складені кандидатські іспити нормативним документам).

Крок 40. Здобувач подає засвідчену в установленому порядку копія наказу про зарахування до аспірантури (для здобувача наукового ступеня кандидата наук, який навчався в аспірантурі).

Крок 41. Здобувач подає висновок установи, в якій виконувалась дисертація, чи до якої був прикріплений здобувач, із зазначенням, ким і коли була затверджена тема дисертації (у двох примірниках).

Висновок оформлюється як витяг з протоколу засідання кафедри (міжкафедрального семінару, лабораторії, відділу), підписується завідувачем кафедри (керівником семінару, лабораторії, відділу), – як правило, доктором наук, затверджується керівником установи і скріплюється печаткою установи. У висновку поряд з іншими аспектами характеристики дисертації та особистості здобувача мають бути визначені конкретний персональний внесок здобувача до всіх наукових праць, опублікованих із співавторами.

Висновок повинен містити відомості щодо проведення біоетичної експертизи дисертаційних досліджень для здобувачів наукових ступенів з біологічних наук. Термін чинності висновку — 1 рік.

Крок 42. Здобувач подає відгук наукового керівника (наукового консультанта), засвідчений печаткою установи, в якій він працює.

Крок 43. Здобувач подає дисертацію, оформлену згідно з вимогами, викладеними в „Основних вимогах до дисертацій та автореферату дисертацій” (це окремий документ ВАКу, вивченню якого треба присвятити принаймні кілька днів) у кількості примірників, необхідних для передавання на збереження до Національної бібліотеки України
ім. В.І.Вернадського, до бібліотеки установи, де створено спеціалізовану вчену раду, для відправки опонентам.

Крок 44. Здобувач подає автореферат дисертації, оформлений згідно з вимогами, викладеними в розділі 5 „Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій” у 2 примірниках. Усі примірники автореферату підписуються автором на обкладинці (форма 6).

Автореферат захищеної здобувачем дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук (для докторських дисертацій).

Крок 45. Здобувач подає перераховані в авторефераті монографії, брошури, описи авторських свідоцтв (копії), статті (засвідчені відбитки або копії), тексти депонованих та анотованих в журналах рукописів наукових праць, тези доповідей (копії). У випадку подання копій наукових праць на них повинні бути зазначені точні повні вихідні дані видань. Копії наукових праць подають на паперовому носії    і засвідчують підписом вченого секретаря та печаткою установи   (в одному примірнику).

Крок 46. Здобувач подає примірник захищеної кандидатської дисертації (для здобувачів наукового ступеня доктора наук).

Крок 47. Для працівників підприємств, установ, організацій, заснованих на недержавній формі власності, визначається, що захист дисертації буде проведений за оплату. Без оплати можуть захищатися особи, яким в установленому законом порядку надано статус безробітного, про що є відповідний документ.

Крок 48. Затвердження наукових опонентів. На захисті дисертації мають виступити два (для докторської – три) наукових опоненти, що попередньо ознайомляться з дисертацією та висловлюватимуть на захисті свої зауваження, критику, схвалення тощо. Це один із небагатьох елементи процедури українського захисту, який сам по собі не викликає нарікань. Він створює умови для того, аби під час захисту відбулася справжня дискусія.

Втім, хоча офіційних опонентів призначає Вчена Рада, зважаючи на формально-ритуальний характер самої процедури захисту, чимало дисертантів у разі виникнення у опонентів певних питань по суті роботи, вважають за потрібне заздалегідь зустрітися з майбутніми опонентами та вирішити проблемні питання, намагаючись уникнути надто розлогих дискусій в процесі самого захисту.

Крок 49. Наступним крокомна шляху до наукового ступеня є укладання та видання (як правило – за власний кошт дисертанта) автореферату дисертації за встановленим ВАК зразком. «Зразок» цей дуже формалізований, до дрібниць, часто безсенсовних: вони стосуються розміру шрифта, інтервалу, оформлення заголовків, титульних сторінок – включно до правил написання імен та ступенів наукового керівника, офіційних опонентів (тут суворо слідкують за тим, чи йде ім’я перед прізвищем чи після, чи скорочуються назви наукових ступенів та звань, чи ні – тощо).

Крок 50. Розсилка автореферату. Дисертант розсилає автореферат за встановленим ВАКом переліком адрес (який, цілком вірогідно, не змінився від радянських часів – зокрема, в списку адрес чимало бібліотек республік колишнього СРСР, чиї громадяни навряд чи читають українською – натомість тут ви не знайдете адрес провідних світових бібліотек).

Крок 51. Публікація оголошення про захист. Дисертант самостійно йде до ВАКу та подає заявку на публікацію оголошення про захист у спеціалізованому виданні – Науковому Віснику НАН України із повідомленням про дату та тему захисту своєї дисертації. Специфіка роботи цієї інституції така, що ви можете побувати там двічі чи навіть тричі, перш ніж доб’єтеся публікації оголошення. Сам текст публікації є надзвичайно формалізованим і також вимагає погодження з Вченим секретарем інституції, де відбувається захист.

Крок 52-54. Висновок комісії Спеціалізованої вченої ради. – Окрім «попереднього захисту», що відбувається на кафедрі чи науковому відділі (під час попереднього захисту дисертацію досить серйозно обговорюють спеціалісти), а також захисту дисертації, на якому виступають офіційні опоненти, процедура ВАКу передбачає також ще одну експертизу – так званий висновок комісії Спеціалізованої вченої ради. Три професори та доктори наук зі спеціальності дисертації, що є членами Спеціалізованої вченої ради, мають надати формальний висновок про дисертацію. Як правило, ця процедура суто формальна: професори в ліпшому разі похапцем читають тільки автореферат; у більшості ситуацій вони просто формально підписують відповідний документ. Але у дисертанта це забирає чималий час: треба зустрітися з усіма трьома професорами, підлаштуватися під їхній час, привезти їм документи і отримати омріяний підпис. Як правило, ані дисертантові, ані самим членам Комісії ніякого інтелектуального задоволення ця процедура не приносить.

Крок 55. Процедура захисту. Процедура захисту дисертації, хоча й відзначається певною урочистістю, насправді дуже часто має суто формальний характер. Вона відбувається прилюдно, при чималому зібранні колег та друзів дисертанта, інших наукових співробітників відповідних інституцій. Після виступу секретаря Вченої Ради, що оприлюднює біографічні відомості про дисертанта, його короткої доповіді, в якій він має викласти основні тези дисертації, виступів наукових опонентів, відповідей дисертанта на їх зауваження та виступів членів Ради, спецрада таємним голосуванням виносить рішення про присудження вченого ступеня.

Крок 56. Прийом на честь захисту. – За неписаною традицією захист зазвичай закінчується прийомом, що його влаштовує дисертант на честь наукового керівника та всіх, хто допомагав йому в роботі над дисертацією. Залежно від дисципліни, ступеню марнославства та традицій інституції, прийом коштуватиме дисертантові від 1 до 3 тис. умовних одиниць. Для порівняння: у західних університетах захист також закінчується невеликим розпиванням шампанського, але дисертант при цьому витрачає максимум 100-150 умовних одиниць: і людей менше, і гастрономічні потреби у них скромніші.

Кроки 57-74. Завершальним і найабсурднішим етапом, що може остаточно позбавити дисертанта любові до української науки, є підготовка та оформлення належних документів та представлення їх у ВАКу. ВАК, своєю чергою, на їх основі має остаточно затвердити рішення Вченої Ради про присудження дисертантові наукового ступеня та видати відповідний диплом.

Нижче наводимо наші найскромніші оцінки кроків, які треба зробити для наповнення двох великих папок, що йдуть до архівів ВАКу та інституції, де відбувся захист:

Крок 57: Здобувач готує Супровідний лист до ВАК України

Крок 58: Здобувач готує облікову картка здобувача (ф. 13)

Крок 59: Здобувач готує Висновок комісії спецради за результатами захисту

Крок 60: Здобувач подає відгуки офіційних опонентів – обов’язково формально завірені, з усіма печатками, гербами та іншими декораціями;

Крок 61: Здобувач готує відомості про офіційних опонентів (ф.24) – спеціальну форму з інформацією про офіційних опонентів

Крок 62: Здобувач, за допомогою Вченого секретаря спецради, готує Реєстраційну картку присутності членів спецради. Оскільки у Спецраді може бути 20-30 чоловік, процедура є непростою.

Крок 63: Здобувач готує стенограму засідання спецради. – Це одна з найбезсенсовніших вимог захисту, яку складно знайти де-інде у світі: здобувач має надати записи та розшифрування всього засідання спецради. Він робить це сам чи наймає помічників, за окремі кошти. Потім стенограму редагуватиме Вчений секретар – знову ж, відповідно до вимог ВАКу.

Крок 64: Здобувач готує Реєстраційно-облікова картку (ф. 15)

Крок 65: Здобувач готує дискету (!) з файлами, дотичними до захисту: текстом дисертації, автореферату тощо.

Крок 66-68: Здобувач готує Облікова картка дисертації з відміткою УкрІНТЕІ. Для цього він: а) їде до УкрІНТЕІ для отримання електронної програми, до якої треба вносити відомості; б) заповнює цю форму, борючись з усіма недосконалостями цієї програми; в) їду знову до УкрІНТЕІ, аби на цій формі поставили відповідну печатку.

Крок 69: Здобувач готує поштові картки з марками і вказаними адресами здобувача (2 картки) та спецради (2 картки), а також поштові конверти формату 230×160 мм з марками літери “Е”

Крок 70. Здобувач готує касету (! – причому повноформатну, в жодному разі не касету мікродиктофону) з записом дисертації. 

Крок 71. Здобувач готує, за допомогою Вченого секретаря, опечатаний і скріплений підписами членів лічильної комісії конверт з бюлетенями

Крок 72. Здобувач готує картку з бібліотеки про те, що його дисертацію прийнято до бібліотеки установи.

Крок 73. Здобувач подає перелік установ, яким були розіслані автореферати

Крок 74. Здобувач подає протокол засідання лічильної комісії (ф.12)


   Отже, за найскромнішими оцінками, для захисту кандидатської дисертації українському здобувачеві треба здійснити 74 кроки (деякі з них можуть зайняти цілий день, деякі – кілька днів чи навіть тижнів), серед яких тільки 10 складає написання самої дисертації.

   Ця надмірна формалізація має вкрай негативний вплив на українську науку. Дослідницька діяльність в Україні прикривається формальними процедурами здебільшого для імітації дослідницької процесу та унеможливлення справжньої змістової дискусії. Готуючись до захисту, здобувач мотивований на дотримання формальних правил, а не на здійснення наукових відкриттів; на врахування всіх вимог ВАКу, а не на шліфування своєї аргументації; на шукання визнання у консервативних і навіть реакційних наукових колах радянської доби, аніж у лідерів світової науки.

   Розв’язанням цієї проблеми може стати тільки деформалізація наукового процесу та максимальне посилення творчого, змістового, критичного та дослідницьки-вільного компонентів освіти та науки. Шляхом до цієї мети може стати реальне, а не паперове, збільшення автономії університету, зокрема в питанні присудження наукових ступенів та вчених звань.  

Оригінал статті: http://www.eu-edu.org/news/info/397 

Правила оформлення дисертацій

Правила оформлення дисертацій
 
Згідно «Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій», викладених в Бюлетні ВАК України, № 6, 2007 (зміни – № 3, 2008) дисертацію друкують машинописним способом або за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через два міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203х288 до 210х297 мм і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.

Усі примірники дисертації повинні бути ідентичними. В разі використання здобувачем копіювальної техніки ідентичність усіх примірників дисертації повинна бути засвідчена спеціалізованою вченою радою.

Обсяг основного тексту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук має становити 11 – 13 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук – 15 – 17 авторських аркушів). Обсяг основного тексту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук має становити 4,5 – 7 авторських аркушів (для суспільних і гуманітарних наук – 6,5 – 9 авторських аркушів). Зазначений вище обсяг дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора чи кандидата наук розрахований на використання при їх оформленні звичайних (не портативних) друкарських машин при друкуванні через 2 інтервали на папері формату А4 або комп’ютерів з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.

Текст дисертації необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка друкарської машини чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту дисертації повинна бути однаковою.

Вписувати в текст дисертації окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання дисертації, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок дисертації і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини дисертації поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин дисертації “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “ДОДАТКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3–4 інтервалам.

Кожну структурну частину дисертації треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу дисертації, визначеного Порядком, не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів дисертації підлягають суцільній нумерації.
 
Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою дисертації є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дисертації. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини дисертації, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини дисертації, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дисертації безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках дисертації, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” “Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:
Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі дисертації подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі дисертації одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовж табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовж. табл.1.2”.

Формули в дисертації (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. …
2. …
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.
 
Ілюстрації

Ілюструють дисертації, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.” (“Мал.”);
– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;
– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.
Приклад:
Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:
1 – розмотувач плівки;
2 – сталеві ролики;
3 – привідний валик;
4 – опорні стояки.

Основними видами ілюстративного матеріалу в дисертаціях є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворот типу: “…як це видно з рис. 3.1” або “…як це показано на рис. 3.1”.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У дисертації слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків.

Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандарті аркуші білого паперу формату А4.
 
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер)
Назва таблиці

Головка
 
 
 
Заголовки граф
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Підзаголовки граф
Рядки
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Боковик
(заголовки рядків)
Графи (колонки)
 
 
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат або присудок таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять у об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дисертації або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те cаме”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
 
Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символа і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формулу взято в рамку, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і спрямовано в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.
 
Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні дисертації здобувач повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дисертації, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дисертація. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в дисертації.

Посилання в тексті дисертації на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “… у працях [1–7]…”.

Коли в тексті дисертації необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:
Цитата в тексті: “… незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачавання інформації [13, с. 29]”.
Відповідний опис у переліку посилань:
13. Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей : навч. посіб. / Дороніна М. С. – К. : КМ Academia, 1998. – 192 c.
Відповідне подання виноски:
_____________________________________
*Дороніна М. С. Культура спілкування ділових людей / Дороніна М. С. – К. : КМ Academia, 1998. – 192 c.
Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці здобувача (принаймні ті, перелік яких наведено в авторефераті).

Посилання на ілюстрації дисертації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рис.1.2”.

Посилання на формули дисертації вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад “… у формулі (2.1)”.

На всі таблиці дисертації повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “… у табл. 1.2″.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора дисертаційної праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) коли автор дисертаційної праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розбивка моя. – М.Х.).
 
Додатки

Додатки оформлюють як продовження дисертації на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті дисертації.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках дисертації, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _______” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою дисертації друкують великими літерами слово “ДОДАТКИ”.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула    (А. 1) – перша формула додатка А.
 
Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог міжнародних і державного стандартів з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “CИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку джерел, який наводять у дисертації, і списку опублікованих робіт, який наводять в авторефераті

Характеристика джерела
Приклад оформлення
Книги:
 
Один автор
1. Василій Великий. Гомілії / Василій Великий ; [пер. з давньогрец. Л. Звонська]. – Львів : Свічадо, 2006. – 307 с. – (Джерела християнського Сходу. Золотий вік патристики IV–V ст. ; № 14).
2. Коренівський Д. Г. Дестабілізуючий ефект параметричного білого шуму в неперервних та дискретних динамічних системах / Коренівський Д. Г. – К. : Ін-т математики, 2006. – 111 с. – (Математика та її застосування) (Праці / Ін-т математики НАН України ; т. 59).
3. Матюх Н. Д. Що дорожче срібла-золота / Наталія Дмитрівна Матюх. – К. : Асамблея діл. кіл : Ін-т соц. іміджмейкінгу, 2006. – 311 с. – (Ювеліри України ; т. 1).
4. Шкляр В. Елементал : [роман] / Василь Шкляр. – Львів : Кальварія, 2005. – 196, [1] с. – (Першотвір).
Два автори
1. Матяш І. Б. Діяльність Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Угорщині : історія, спогади, арх. док. / І. Матяш, Ю. Мушка. – К.: Києво-Могилян. акад., 2005. – 397, [1] с. – (Бібліотека наукового щорічника “Україна дипломатична” ; вип. 1).
2. Ромовська З. В. Сімейне законодавство України / З. В. Ромовська, Ю. В. Черняк. – К.: Прецедент, 2006. – 93 с. – (Юридична бібліотека. Бібліотека адвоката) (Матеріали до складання кваліфікаційних іспитів для отримання Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ; вип. 11).
3. Суберляк О. В. Технологія переробки полімерних та композиційних матеріалів : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. В. Суберляк, П. І. Баштанник. – Львів : Растр-7, 2007. – 375 с.
Три автори
1. Акофф Р. Л. Идеализированное проектирование: как предотвратить завтрашний кризис сегодня. Создание будущего организации / Акофф Р. Л., Магидсон Д., Эддисон Г. Д. ; пер. с англ. Ф. П. Тарасенко. – Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс, 2007. – XLIII, 265 с.
Чотири автори
1. Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва /   [Вітвіцький В. В., Кисляченко М. Ф., Лобастов І. В., Нечипорук А. А.]. – К. : НДІ “Украгропромпродуктивність”, 2006. – 106 с. – (Бібліотека спеціаліста АПК. Економічні нормативи).
2. Механізація переробної галузі агропромислового комплексу : [підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл.] / О. В. Гвоздєв, Ф. Ю. Ялпачик, Ю. П. Рогач, М. М. Сердюк. – К. : Вища освіта, 2006. – 478, [1] с. – (ПТО : Професійно-технічна освіта).
П’ять і більше авторів
1. Психология менеджмента / [Власов П. К., Липницкий А. В., Лущихина И. М. и др.] ; под ред. Г. С. Никифорова. [3-е изд.]. – Х. : Гуманитар. центр, 2007. – 510 с.
2. Формування здорового способу життя молоді : навч.-метод. посіб для працівників соц. служб для сім’ї, дітей та молоді / [Т. В. Бондар, О. Г. Карпенко, Д. М. Дикова-Фаворська та ін.]. – К. : Укр. ін-т соц. дослідж., 2005. – 115 с. – (Серія “Формування здорового способу життя молоді” : у 14 кн., кн. 13).
Без автора
1. Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос]. – К. : Грані-Т, 2007. – 119 с. – (Грані світу).
2. Воскресіння мертвих : українська барокова драма : антологія / [упорядкув., ст., пер. і прим. В. О. Шевчук]. – К. : Грамота, 2007. – 638, [1] с.
3. Тіло чи особистість? Жіноча тілесність у вибраній малій українській прозі та графіці кінця ХІХ – початку ХХ століття : антологія / упоряд.: Л. Таран, О. Лагутенко]. – К. : Грані-Т, 2007. – 190, [1] с.
4. Проблеми типологічної та квантитативної лексикології : [зб. наук. праць / наук. ред. Каліущенко В. та ін.]. – Чернівці : Рута, 2007. – 310 с.
Багатотомний
документ
 
1. Історія Національної академії наук України, 1941–1945 / [упоряд. Л. М. Яременко та ін.]. – К. : Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, 2007–    . – (Джерела з історії науки в Україні).
Ч. 2 : Додатки – 2007. – 573, [1] c.
2. Межгосударственные стандарты : каталог в 6 т. / [сост. Ковалева И. В., Рубцова Е. Ю. ; ред. Иванов В. Л.]. – Львов : НТЦ “Леонорм-Стандарт”, 2005– . – (Серия “Нормативная база предприятия”).
Т. 1. – 2005. – 277 с.
3. Дарова А. Т. Неисповедимы пути Господни… : (Дочь врага народа) : трилогия / А. Дарова. – Одесса : Астропринт, 2006–    . – (Сочинения : в 8 кн. / А. Дарова ; кн. 4).
4. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права : Особенная часть : в 6 т. / Н. П. Кучерявенко. – Х. : Право, 2002–    . –
Т. 4: Косвенные налоги. – 2007. – 534 с.
5. Реабілітовані історією. Житомирська область : [у 7 т.]. – Житомир : Полісся, 2006–  . – (Науково-документальна серія книг “Реабілітовані історією” : у 27 т. / голов. редкол.: Тронько П. Т. (голова) [та ін.]). Кн. 1 / [обл. редкол.: Синявська І. М. (голова) та ін.]. – 2006. – 721, [2] с.
6. Бондаренко В. Г. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч. 1 / В. Г. Бондаренко, І. Ю. Канівська, С. М. Парамонова. – К. : НТУУ “КПІ”, 2006. – 125 с.
Матеріали
конференцій,
з’їздів
1. Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу : матеріали Всеукр. конф. Молодих учених-аграрників [“Молодь України і аграрна реформа”], (Харків, 11–13 жовт. 2000 р.) / М-во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. – Х. : Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва, 2000. – 167 с.
2. Кібернетика в сучасних економічних процесах : зб. текстів виступів на республік. міжвуз. наук.-практ. конф. / Держкомстат України, Ін-т статистики, обліку та аудиту. – К. : ІСОА, 2002. – 147 с.
3. Матеріали ІХ з’їзду Асоціації українських банків, 30 червня 2000 р. інформ. бюл. – К. : Асоц. укр. банків, 2000. – 117 с. – (Спецвип.: 10 років АУБ).
4. Оцінка й обгрунтування продовження ресурсу елементів конструкцій : праці конф.,   6–9 черв. 2000 р., Київ. Т. 2 / відп. ред. В. Т. Трощенко. – К. : НАН України, Ін-т пробл. міцності, 2000. – С. 559–956, ХІІІ, [2] с. – (Ресурс 2000).
5. Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій : зб. наук. праць / наук. ред. В. І. Моссаковський. – Дніпропетровськ : Навч. кн., 1999. – 215 с.
6. Ризикологія в економіці та підприємництві : зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф., 27-28 берез. 2001 р. / М-во освіти і науки України, Держ. податк. адмін. України [та ін.]. – К. : КНЕУ : Акад. ДПС України, 2001. – 452 с.
Препринти
1. Шиляев Б. А. Расчеты параметров радиационного повреждения материалов нейтронами источника ННЦ ХФТИ/ANL USA сподкритической сборкой, управляемой ускорителем электронов / Шиляев Б. А., Воеводин В. Н. – Х. ННЦ ХФТИ, 2006. – 19 с. – (Препринт / НАН Украины, Нац. науч. центр “Харьк. физ.-техн. ин-т” ; ХФТИ 2006-4).
2. Панасюк М. І. Про точність визначення активності твердих радіоактивних відходів гамма-методами / Панасюк М. І., Скорбун А. Д., Сплошной Б. М. – Чорнобиль : Ін-т пробл. безпеки АЕС НАН України, 2006. – 7, [1] с. – (Препринт / НАН України, Ін-т пробл. безпеки АЕС ; 06-1).
Депоновані наукові праці
1. Социологическое исследование малых групп населения / В. И. Иванов [и др.] ; М-во образования Рос. Федерации, Финансовая академия. – М., 2002. – 110 с. – Деп. в ВИНИТИ 13.06.02, № 145432.
2. Разумовский, В. А. Управление маркетинговыми исследованиями в регионе / В. А. Разумовский, Д. А. Андреев. – М., 2002. – 210 с. – Деп. в ИНИОН Рос. акад. наук 15.02.02, № 139876.
Словники
1. Географія : словник-довідник / [авт.-уклад. Ципін В. Л.]. – Х. : Халімон, 2006. – 175, [1] с.
2. Тимошенко З. І. Болонський процес в дії : словник-довідник основ. термінів і понять з орг. навч. процесу у вищ. навч. закл. / З. І. Тимошенко, О. І. Тимошенко. – К. : Європ. ун-т, 2007. – 57 с.
3. Українсько-німецький тематичний словник [уклад. Н. Яцко та ін.]. – К. : Карпенко, 2007. – 219 с.
4. Європейський Союз : словник-довідник / [ред.-упоряд. М. Марченко]. – 2-ге вид., оновл. – К. : К.І.С., 2006. – 138 с.
Атласи
1. Україна : екол.-геогр. атлас : присвяч. всесвіт. дню науки в ім’я миру та розвитку згідно з рішенням 31 сесії ген. конф. ЮНЕСКО / [наук. редкол.: С. С. Куруленко та ін.] ; Рада по вивч. продукт. сил України НАН України [та ін.]. – / [наук. редкол.: С. С. Куруленко та ін.]. – К. : Варта, 2006. – 217, [1] с.
2. Анатомія пам’яті : атлас схем і рисунків провідних шляхів і структур нервової системи, що беруть участь у процесах пам’яті : посіб. для студ. та лікарів / О. Л. Дроздов, Л. А. Дзяк, В. О. Козлов, В. Д. Маковецький. – 2-ге вид., розшир. та доповн. – Дніпропетровськ : Пороги, 2005. – 218 с.
3. Куерда Х. Атлас ботаніки / Хосе Куерда ; [пер. з ісп. В. Й. Шовкун]. – Х. : Ранок, 2005. – 96 с.
Законодавчі та
нормативні
документи
1. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).
2. Медична статистика : зб. нормат. док. / упоряд. та голов. ред. В. М. Заболотько. – К. : МНІАЦ мед. статистики : Медінформ, 2006. – 459 с. – (Нормативні директивні правові
документи).
3. Експлуатація, порядок і терміни перевірки запобіжних пристроїв посудин, апаратів і трубопроводів теплових електростанцій : СОУ-Н ЕЕ 39.501:2007. – Офіц. вид. – К. : ГРІФРЕ : М-во палива та енергетики України, 2007. – VІ, 74 с. – (Нормативний документ Мінпаливенерго України. Інструкція).
Стандарти
1. Графічні символи, що їх використовують на устаткуванні. Покажчик та огляд (ISO 7000:2004, IDT) : ДСТУ ISO 7000:2004. – [Чинний від 2006-01-01]. – К. : Держспоживстандарт України 2006. – ІV, 231 с. – (Національний стандарт України).
2. Якість води. Словник термінів : ДСТУ ISO 6107-1:2004 – ДСТУ ISO 6107-9:2004. – [Чинний від 2005-04-01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2006. – 181 с. – (Національні стандарти України).
3. Вимоги щодо безпечності контрольно-вимірювального та лабораторного електричного устаткування. Частина 2-020. Додаткові вимоги до лабораторних центрифуг (EN 61010-2-020:1994, IDT) : ДСТУ EN 61010-2-020:2005. – [Чинний від 2007-01-01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2007. – IV, 18 с. – (Національний стандарт України).
Каталоги
1. Межгосударственные стандарты : каталог : в 6 т. / [сост. Ковалева И. В., Павлюкова В. А. ; ред. Иванов В. Л.]. – Львов : НТЦ “Леонорм-стандарт”, 2006–    . – (Серия “Нормативная база предприятия”).
Т. 5. – 2007. – 264 с.
Т. 6. – 2007. – 277 с.
2. Пам’ятки історії та мистецтва Львівської області : каталог-довідник / [авт.-упоряд. М. Зобків та ін.]. – Львів : Новий час, 2003. – 160 с.
3. Університетська книга : осінь, 2003 : [каталог]. – [Суми : Унів. кн., 2003]. – 11 с.
4. Горницкая И. П. Каталог растений для работ по фитодизайну / Горницкая И. П., Ткачук Л. П. – Донецк : Лебедь, 2005. – 228 с.
Бібліографічні показчики
1. Куц О. С. Бібліографічний покажчик та анотації кандидатських дисертацій, захищених у спеціалізованій вченій раді Львівського державного університету фізичної культури у 2006 році / О. Куц, О. Вацеба. – Львів : Укр. технології, 2007. – 74 с.
2. Систематизований покажчик матеріалів з кримінального права, опублікованих у Віснику Конституційного Суду України за 1997–2005 роки / [уклад. Кирись Б. О., Потлань О. С.]. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 11 с. – (Серія: Бібліографічні довідники ; вип. 2).
Дисертації
1. Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: дис. … доктора фіз.-мат. наук : 01.03.02 / Петров Петро Петрович. – К., 2005. – 276 с.
Автореферати
дисертацій
1. Новосад І. Я. Технологічне забезпечення виготовлення секцій робочих органів гнучких гвинтових конвеєрів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.02.08 “Технологія машинобудування” / І. Я. Новосад. – Тернопіль, 2007. – 20, [1] с.
2. Нгуен Ші Данг. Моделювання і прогнозування макроекономічних показників в системі підтримки прийняття рішень управління державними фінансами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.13.06 “Автоматиз. системи упр. та прогрес. інформ. технології” / Нгуен Ші Данг. – К., 2007. – 20 с.
Авторські
свідоцтва
1. А. с. 1007970 СССР, МКИ3 В 25 J 15/00. Устройство для захвата неориентированных деталей типа валов / В. С. Ваулин, В. Г. Кемайкин (СССР). – № 3360585/25–08 ; заявл. 23.11.81 ; опубл. 30.03.83, Бюл. № 12.
Патенти
1. Пат. 2187888 Российская Федерация, МПК7 H 04 В 1/38, Н 04 J 13/00. Приемопередающее устройство / Чугаева В. И.; заявитель и патентообладатель Воронеж. науч.-исслед. ин-т связи. – № 2000131736/09 ; заявл. 18.12.00 ; опубл. 20.08.02, Бюл.       № 23 (II ч.).
Частина книги,
періодичного, продовжуваного
видання
1. Козіна Ж. Л. Теоретичні основи і результати практичного застосування системного аналізу в наукових дослідженнях в області спортивних ігор / Ж. Л. Козіна // Теорія та методика фізичного виховання. – 2007. – № 6. – С. 15–18, 35–38.
2. Гранчак Т. Інформаційно-аналітичні структури бібліотек в умовах демократичних перетворень / Тетяна Гранчак, Валерій Горовий // Бібліотечний вісник. – 2006. – № 6. – С. 14–17.
3. Валькман Ю. Р. Моделирование НЕ-факторов – основа интеллектуализации компьютерных технологий / Ю. Р. Валькман, В. С. Быков, А. Ю. Рыхальский // Системні
дослідження та інформаційні технології. – 2007. – № 1. – С. 39–61.
4. Ма Шуін Проблеми психологічної підготовки в системі фізкультурної освіти / Ма Шуін // Теорія та методика фізичного виховання. – 2007. – № 5. – С. 12–14.
5. Регіональні особливості смертності населення України / Л. А. Чепелевська, Р. О. Моісеєнко, Г. І. Баторшина [та ін.] // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2007. – № 1. – С. 25–29.
6. Валова І. Нові принципи угоди Базель ІІ / І. Валова ; пер. з англ. Н. М. Середи // Банки та банківські системи. – 2007. – Т. 2, № 2. – С. 13–20.
7. Зеров М. Поетична діяльність Куліша // Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка : (нариси з новітнього укр., письменства) : статті / Микола Зеров. – Дрогобич, 2007. – С. 245–291.
8. Третьяк В. В. Возможности использования баз знаний для проектирования технологии взрывной штамповки / В. В. Третьяк, С. А. Стадник, Н. В. Калайтан // Современное состояние использования импульсных источников энергии в промышленности : междунар. науч.-техн. конф., 3-5 окт. 2007 г. : тезисы докл. – Х., 2007. – С. 33.
9. Чорний Д. Міське самоврядування: тягарі проблем, принади цивілізації / Д. М. Чорний // По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України : (кінець XIX–початок XX ст. / Д. М. Чорний. – Х., 2007. – Розд. 3. – С. 137–202.
Електронні
ресурси
1. Богомольний Б. Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс] ] : навч. посіб. для студ. мед. вузів III–IV рівнів акредитації / Б. Р. Богомольний, В. В. Кононенко, П. М. Чуєв. – 80 Min / 700 MB. – Одеса : Одес. мед. ун-т, 2003. – (Бібліотека студента-медика) – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000. – Назва з контейнера.
2. Розподіл населення найбільш численних національностей за статтю та віком, шлюбним станом, мовними ознаками та рівнем освіти [Електронний ресурс] : за даними Всеукр. перепису населення 2001 р. / Держ. ком. статистики України ; ред.          О. Г. Осауленко. – К. : CD-вид-во “Інфодиск”, 2004. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) : кольор. ; 12 см. – (Всеукр. перепис населення, 2001). – Систем. вимоги: Pentium-266 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 98/2000/NT/XP. – Назва з титул. екрану.
3. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті : (підсумки 10-ї Міжнар. конф. “Крим-2003”) [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.
 
Примітки:

1. Бібліографічний опис оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”.

2. Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.
Проміжки між знаками та елементами опису є обов’язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

3. У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.
 
*Згідно «Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій», викладених в Бюлетні ВАК України, № 6, 2007 (зміни – № 3, 2008)
 

Структура дисертацій

Структура дисертацій
 
Згідно «Основних вимог до дисертацій та авторефератів дисертацій», викладених в Бюлетні ВАК України, № 6, 2007 (зміни – № 3, 2008) та згідно з “Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника” дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора наук необхідно оформлювати відповідно до державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

З огляду на високі вимоги нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися порядку подання окремих видів текстового матеріалу, таблиць, формул та ілюстрацій, а також правил оформлення автореферату.

Назва дисертації повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (задачі), вказувати на мету дисертаційного дослідження і його завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

У назві не бажано використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів “Дослідження питання…”, “Дослідження деяких шляхів…”, “Деякі питання…”, “Матеріали до вивчення…”, “До питання…” тощо, в яких не відбито в достатній мірі суть проблеми.

При написанні дисертації здобувач повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати.

Використовуючи в дисертації ідеї або розробки, що належать також і співавтором, разом з якими були написані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації.

У разі використання запозиченого матеріалу без посилання на автора та джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту.

У дисертації необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Дисертацію на здобуття наукового ступеня подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердому переплетенні.
 
Дисертація повинна містити:
- титульний аркуш;
- зміст;
- перелік умовних позначень (за необхідності);
- вступ;
- основну частину;
- висновки;
- додатки (за необхідності);
- список використаних джерел.
 
Титульний аркуш дисертації (форма 5)
Титульний аркуш дисертації містить найменування наукової організації або вищого навчального закладу, де виконана дисертація;
прізвище, ім’я, по батькові автора; індекс УДК; назву дисертації;

шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, на який претендує здобувач; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника і (або) консультанта; місто і рік.

На титульному аркуші дисертації обов’язково зазначається: “На правах рукопису” та гриф обмеження розповсюдження відомостей (за необхідності).
 
Зміст
Зміст подають на початку дисертації. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури.
 
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності)
Якщо в дисертації вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в дисертації у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальне розшифрування.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.
 
Вступ
Розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розроблення теми, обгрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику дисертації в рекомендованій нижче послідовності.
 
Основна частина
Основна частина дисертації складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напряму та обгрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають:
- огляд літератури за темою і вибір напрямів досліджень;
- виклад загальної методики й основних методів досліджень;
- експериментальну частину і методику досліджень;
- відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;
- аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури здобувач окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, здобувач повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини дисертації.

У другому розділі, як правило, обгрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення дисертаційних досліджень. В теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних – принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювання.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. Здобувач повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обгрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.
 
Висновки
Викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (задачі), її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми (задачі), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв’язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обгрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.
 
Додатки
До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний материал:
– проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;
– таблиці допоміжних цифрових даних;
– протоколи й акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;
– інструкції та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, розроблених у дисертаційній роботі;
– допоміжні ілюстрації.
 
Список використаних джерел
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні дисертацій), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовков, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких міждержавних і державних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, IDT)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”, ГОСТ 7.11–78 “СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании”.

Форма 5
 
ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ ДИСЕРТАЦІЇ
 
Назва організації, в якій виконана
дисертація
 
На правах рукопису
 
Прізвище, ім’я, по батькові
 
УДК ______
(індекс)
Назва дисертації
 
Шифр та найменування спеціальності
(подається за Переліком спеціальностей, за якими проводиться
 захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата і доктора наук,
присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань)
 
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора)
_________________________________________________________________ наук
(галузь науки)
 
 
Науковий керівник (консультант)
_______________________________
(Прізвище, ім’я, по батькові,
науковий ступінь, вчене звання)
 
 
Місто – рік

Перелік фахових видань

ПЕРЕЛІК ФАХОВИХ ВИДАНЬ, В ЯКИХ МОЖУТЬ ПУБЛІКУВАТИСЯ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНИХ РОБІТ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВИХ СТУПЕНІВ ДОКТОРА І КАНДИДАТА НАУК (за галузями науки)

Галузь науки
Перелік фахових видань
 ЕКОНОМІЧНІ НАУКИ
 ЮРИДИЧНІ НАУКИ
 НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА
 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
 ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ
 КУЛЬТУРОЛОГІЯ
 СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ
 СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ НАУКИ
 ВЕТЕРИНАРНІ НАУКИ
 ІСТОРИЧНІ НАУКИ
 ФІЛОСОФСЬКІ НАУКИ
 МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО
 ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ
 

 

Внесено зміни до наказу ВАК України від 21.09.2000 № 440

Внесено змін до наказу ВАК України від 21.09.2000 № 440 «Про прийняття рішень щодо присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника вченими радами наукових установ та вищих навчальних закладів»

ВИЩА АТЕСТАЦІЙНА КОМІСІЯ УКРАЇНИ

Н А К А З

 

19.07.2010                                                                                            № 558

м. Київ

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

06.08.2010 за № 644/17939

Про внесення змін до наказу 

 

ВАК України від 21.09.2000 № 440

 

«Про прийняття рішень щодо

 

присвоєння вченого звання

 

старшого наукового співробітника

 

вченими радами наукових установ

 

та вищих навчальних закладів»

 Відповідно до пункту 33 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423 (зі змінами), та з метою приведення зареєстрованих нормативно-правових актів ВАК України щодо присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника у відповідність до законодавства

НАКАЗУЮ:

1. Унести до наказу ВАК України від 21.09.2000 № 440 «Про прийняття рішень щодо присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника вченими радами наукових установ та вищих навчальних закладів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 за № 718/4939, такі зміни:

1.1. У преамбулі наказу слова та цифри «Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 644, із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 05.08.98 № 1242 і 22.07.99 № 1336» замінити словами та цифрами «Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423 (зі змінами)».

1.2. У пункті 1 наказу:

слова «які пройшли державну атестацію» виключити;

доповнити пункт абзацом другим такого змісту:

«Атестаційні справи оформляються відповідно до переліку документів атестаційної справи здобувача вченого звання старшого наукового співробітника, що подається до ВАК України (додаток 1). Супровідний лист до атестаційної справи здобувача вченого звання старшого наукового співробітника, рішення вченої (науково-технічної) ради про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника та  обкладинка атестаційної справи здобувача вченого звання старшого наукового співробітника оформляються відповідно до додатків 2 – 4».

1.3. В абзаці другому пункту 4 наказу слово «(додається)» замінити словом та цифрою «(додаток 5)».

1.4. Доповнити наказ новими додатками 1 – 4, що додаються.

1.5. Додаток до пункту 4 наказу вважати додатком 5.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови  ВАК України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Голова ВАК України                                                                                   В.Ф. Мачулін

Make a comment

Затверджено зміни до Положення «Про спеціалізовані вчені ради»

 ВИЩА  АТЕСТАЦІЙНА  КОМІСІЯ  УКРАЇНИ

Н А К А З

19.07.2010                                                                                  № 557

 

м. Київ

 

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

12.08.2010 за № 680/17975

 

 

 

Про затвердження Змін 

 

до Положення про

 

спеціалізовані вчені ради

 

 

 

Відповідно до пункту 9 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою  Кабінету  Міністрів  України  від  07.03.2007 № 423 (зі змінами),

 

 

 

Н А К А З У Ю:

 

 1. Затвердити Зміни до Положення про спеціалізовані вчені ради, затвердженого наказом ВАК України від 29.08.2000 № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 918/5139 (зі змінами), що додаються.

 2. Встановити форми документів, які використовуються спеціалізованими вченими радами відповідно до додатків 1-10, що додаються.

 3. Скасувати накази ВАК України:

від 29.05.2007 № 342 «Про затвердження нової редакції переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників»;

 від 05.06.2007 № 349 «Прозатвердження зразка повідомлення про складання додаткових кандидатських іспитів здобувачем наукового ступеня кандидата наук»;

від 26.01.2008 № 63 «Про внесення змін до переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників»;

від 03.03.2008 № 147 «Про внесення змін до переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних працівників»;

від 07.05.2010 № 279 «Про затвердження Переліків та форм документів, що використовуються при атестації наукових та науково-педагогічних кадрів».

 4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Голови  ВАК України.

 5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

 

  

Голова ВАК України                                                                                В.Ф. Мачулін

Make a comment